Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96047

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Сміються небеса, автор: Анастасія Куликова)

Не хотів писати рецензію, коли бачив цей вірш, але тепер... ну Ви розумієте) напишу)
Але як завжди правду, бо брехати не вмію - це як рецензую свій власний вірш, ніби то я його написав. Можене не зважати на це, але в мене завжди так)
Перші чотири рядки - то попса. Так думають всі на світі, але не всі так заплутуються. "Не знати б" на початку другого рядка спочатку ставить у тупик, і тільки потім починаєш розуміти, що воно насправді означає. Далі - якщо вже життя видається марою і грою, то чому здивування, коли серце раниться? У грі програвати потрібно вміти, а в марі обережгим бути. І взагалі "життя - це гра" таке затягане, що... не хочеться об нього, цей вислів, і руки пачкати)
Наступні шість рядків - класний рок! Таке я люблю!) Нямкую і смакотую!) Тіко між НІ і РУЇНИ потрібно тире)
Ну і останні три рядки - такий стаціонар, що його ще на клавесинах для лицарів грали) але тоді воно було не так, як зараз)
От і вся рецензія) Рахунок 6 : 7 на користь моїх супротивників) А хочеться мадридського "Реалу" або збірної Бразилії (з футболу))
А якщо Вам хотілося просто похвали - то вибачте будь ласка)
Натхнення Вам і усіх гараздів)
:-) Щєпкін, той що як на духу)

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.031347036361694 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати