Авторів:
2698
Творів:
51622
Рецензій:
96045
Код:
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 48032, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.74.47') Ответ MySQL:144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
Художні твори
Поезія
Переклад Wendy Cope
© Інра Урум , 27-12-2019
Тітч Міллер носила окуляри
з дужками кольору дитячого пластиру
і одна нога в неї була на кілька розмірів більше за другу.
Коли у дворі набирали команди для ігор
я й Тітч кожний раз були останні,
хто лишався стояти біля сітки паркану.
Ми старанно уникали дивитись одна одній в очі,
схилившись перев’язати, типу, шнурки,
або безмежно захоплені летом
якоїсь щасливої птахи, і вдавали
ніби не чуємо палких суперечок:
“Беремо Таббі!” “Ні, ні, краще Тітч! “
І, як правило, обирали мене, менше убозтво
Тітч кривуляла, необрана,
в іншу команду
А в одинадцять ми пішли в різні школи.
І з часом я своє відіграла, гордуючи
хокеїстами, що не спромоглись опанувати правопис.
Тітч померла, коли їй було дванадцять
Tich Miller wore glasses
with elastoplast-pink frames
and had one foot three sizes larger than the other.
When they picked teams for outdoor games
she and I were always the last two
left standing by the wire-mesh fence.
We avoided one another’s eyes,
stooping, perhaps, to re-tie a shoelace,
or affecting interest in the flight
of some fortunate bird, and pretended
not to hear the urgent conference:
‘Have Tubby!’ ‘No, no, have Tich!’
Usually they chose me, the lesser dud,
and she lolloped, unselected,
to the back of the other team.
At eleven we went to different schools.
In time I learned to get my own back,
sneering at hockey-players who couldn’t spell.
Tich died when she was twelve.
не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Максим Т, 09-01-2020
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вікторія Т., 04-01-2020
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Avtor, 03-01-2020
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Okaida, 30-12-2019