Від осінніх розлук до веснянок і теплої стріхи
Пролягають шляхи журавлиних журливих ключів.
Кожен їхній відліт календарні висмикує віхи,
А повернення, мов еліксиром торкнеться душі.
Зранку в небі "курли" розбудило осінню лінивість,
Потягнувся ставок, зажовтівся зелений листок,
Знову осінь знайшла для печалі окрилений привід
І, цікавий мені монотонністю, довгий рядок.
Я помітила їх - журавлів ув осінньому небі,
Я почула "курли" в переплетенні крапель дощу.
Всі прощання земні починають зі звиклого "треба"...
В березневі ліски повертатись птахів попрошу.
