Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Жовтень. Журавлі, автор: Okaida)

Класний вірш!
Дуже, дуже і дуже!
Десь перевернулася заздрість, що колись хотіла причепитися до мене)
Кожен, кожен-кожен рядок і кожне слово б'є як не в десятку, так зовсім-зовсім поряд, ніяк не далі дев'ятки, " а повернення, мов еліксиром торкнеться душі " - так взагалі торкається всіх найвіддаленіших поличок мозку!
І якщо уявити, що ми з Вами в одній пісочниці) а воно так і є) то я можу сказати, що мій ЛГ, що народився і виріс від початку поринання у тканину вірша, на останньому слові "попрошу" упав, розбився об землю з великої висоти, і головне - не замітив початку цього падіння з початку останнього рядка! Як ніби електромагнітне поле вимкнули.
Ні, не в римі справа, хоча вона теж свого додає. Просити - якось абсолютно не в'яжеться до всього попереднього, абсолютно воно з іншої галактики, і відразу згадується прадавня наука, що просити - це справа, але остання, і тому подібне, та і що тих птахів просити повернутися - хіба все тільки від них залежить? чи може хтось проситиме їх повернутися у брудний занедбаний край, куди ті птахи не захотять повертатися?
Впущу, пригощу, відпущу - можете за такі рими жменю піску по мені кинути, в очі не попадете, не бійтеся)) але будь-яка з таких дій краща, ніж "попрошу".
Вибачте, що відверто, про своє власне особисте бачення, якого всі інші можуть і не баячити)
З поганими людьми я так не розмовляю, тільки з добрими)
Натхнень Вам, майстрине!
:-) Щєпкін

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.034193992614746 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати