Пісня, якої не співаєш тому, що вона своя, рідна тихо, тихесенько вмирає.
А ми - НАРОД стаємо бідні.
І хоч ми є, то нас немає, бо нас не чути і невидно.
Ворог нам на тристунах грає, а нам байдуже і нестидно.
Боже, чому таке буває? Чому своїм своє обридло?
Сусіди своє захищають, а нас вважають знов як бидло...
25.06.2019р.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design