|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 46754, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.227.81.233') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 11-12-2018
|
Поцілую, як той листочок ніжно землю,
Поцілую в сріблясті вії і вуста,
Поцілую, як сонця промінь осінь теплу,
Моя ти осінь, моя ти осінь золота.
Поцілую, як тихий дощ сльозу несмілу,
Поцілую, торкнувшись лагідно щоки,
Пригорнуся, немов жита до перепілок,
Я до твоєї такої теплої руки.
Поцілую, як вірш цілує аркуш чистий,
Натхнення як цілує стомлені думки,
Поцілую, як свято дзвони голосисті
Цілують з храму, що ген за вигином ріки.
Поцілую, як білу хмарку ліс цілує,
Ніжно-ніжно, самим лиш подихом здаля,
Поцілую, і хай душа твоя почує,
Як перед літом цілує пісня солов’я.
Поцілую твої слова, твоє «Кохаю!»,
Поцілую незримий запах твоїх кіс,
Пригорнуся до твого серця, як до раю,
Поцілую – а очі повні, повні сліз.
Поцілую – і світу, й сили неозоро,
Поцілую усім вітрам наперекір,
Поцілую – і щастя в серці, наче моря,
Поцілую – й душа літає вище гір.
Поцілую – і не кажіть мені нічого,
Ніхто й ніде – ні похвали, ані хули,
Поцілую – і попрошу тихенько Бога,
Щоб не карав, бо ми щасливими були.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
