Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2551
Творів: 46234
Рецензій: 90338

Наша кнопка

Код:



Рецензії

*

(Рецензія на твір: Поцілую, автор: Михайло Нечитайло)

© , 12-12-2018
Сповнений ліричним пафосом вірш - і настільки доцільно в аспекті інтимних почуттів, що й не знаю, чи бачили земля з небом на собі та під собою щось краще за Ваше неповторне творіння.
Дякую, Софрон.

Дякую, Софроне, за щире слово, хоч, певен, дещо й перехвалюєте. А щодо вай-фаю, то кину репліку в тому сенсі, що я жодним чином не розриваюся між прозою й поезією. Навіть помацав, чи цілісний, і тільки впевнившись, що це так, скажу одне - чого розриватися там, де ти не рвеш кігті задля чи то грошей, чи слави, а просто робиш те, що тобі до вподоби, а душі твоїй у радість. Цим живеш, а не розриваєшся. А щодо масової культури, то я себе до неї не зараховую, бо не маю масового читача. От так воно.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 13-12-2018

Це був я і чийсь вай-фай.

©  , 12-12-2018

Не хочу нічого контпродуктивного сказати, але бачу, як автор розривається:
- проза-вірш;
- вірш-проза;
- і він між ними.
От і не роблю висновків.

У кожного вони свої.
Одним проза, другим поезія.
Одним оди, другим - сатира.
Хтось сидить на лімериках, а хтось на сонетах і терцетах.
Хтось - на масивах.
Масовій культурі байдуже, хто на чому сидить.
Не знаю, як ПОЕЗІЇ.
Я соромлюсь своєї творчості.
Може, ПОЕЗІЯ вибачить.

Успіхів!

© анонім (178.133.36.—), 12-12-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.66529989242554 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …