Вже серпень марить вереснем щоночі,
Купають роси не траву - стерню,
Ховає небо в хмари сині очі,
Плете павук для Осені струну.
Ще пахнуть літом ягоди малини,
Та вже зорять яскраво на гіллі
Й полум'яніють кетяги калини,
А ще - червоних яблук ліхтарі.
Палахкотять на клумбах хризантеми,
Палають айстри праведним вогнем,
Вдягли жоржини пишні діадеми -
Горять! А небо тушить їх дощем.
В багаттях тихо літо догоряє,
Летить із сивим димом в сиву даль.
І "кру" з небес, як реквієм лунає -
По літу, сонцю і теплу... А жаль...
