Буятиму, наче трава, на безлико-обширній рівнині,
У морі піску, між рудих і порепаних спин валунів.
Я буду травою – вмирати щодня, щоб живий не загинув,
Зорею зеленою згасну вночі, щоб – лиш ранок замжів –
Тонісінькі паростки випустить птаством із клітки коріння,
Назустріч промінню, вітрам, до чиїхось заморених ніг.
Я буду травою, що втоми не знає, знемоги, старіння,
Розмаєм зеленим на диких пустих перехрестях доріг.
Я буду травою, що силу ховає під товщею снігу,
Щоб потім віддать її з барвою листя у дні спекоти,
Я буду травою, що живиться соком підземного бігу,
Травою, що вміє незримо й незламно рости і цвісти.
Я буду травою – хай, може, бракує ще сили і віри.
Бо ж ходиків стрілки по колу Любові одвіку ідуть.
Я стану травою, щоб нею всі Чорні вкривалися Діри.
Ти тільки живи, Моє Сонце, гори і завжди мені будь...
2017
(с) Галина Зирянова.
Переклад з білоруської мій
