дім і далі стоїть
повз цей дім проїжджають буси
гублять гайки й підкови
розбризкують сивий дим
і все тими ж піснями молиться білий бусол
за здоров'я і Божу ласку його молодим
о печаль вікова
по кутках розкотися луною
як жарина з небес подорожньому в серце впади
хай заверне у двір
і при брамі зіткнеться зі мною
і попросить на вибір чи кави чи просто води
ти туга наче дзвін
ти густа наче з міді лита
вечорами малиновим варом повзеш у вікно
де розораний степ і самотня вар'ятка-липа
що за кимось забутим ломилася в даль давно
доля щось та підкине - лише встигай вибирати
для ймовірних продовжень в околиці повно церков
тут кого не було - водії торговці пірати
принци крові і ті що чужу проливали кров
тут повітряна яма
і час не капкан а ятір
із дрібненькими вічками для необачних риб
дім сто років стояв і ще сотню буде стояти
ще сто років Макондо
як пісня що сходить на хрип
