Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44521
Рецензій: 87067

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія верлібр

Сяючі скалки

© Шон Маклех, 11-10-2015

                    «Святий Патрік вигнав з Ірландії змій,
                      але не зміг вигнати печаль із сердець ірландців.
                     Серце ірландця - прозоре, наче димок, що розвіює вітер,
                     крихке, як кристал.
                     Падіння імперії і загибель мільйонів людей залишать його байдужим,
                     але тремтіння листка на вітрі, крик диких гусей, або Місяць,
                     що ллє промені на мовчазну затоку,
                     можуть перетворити його в мільйони сяючих уламків.»
                                                                                                                (Робет Говард)

Край скляних сердець – Май Ео* –
Рівнина тисова,
Черства, сумна та інколи крісова,
Де камені танцюють колами
Свої танці шалених шаманів,
Де небо проколоте Круаханом
Не хоче крутитися-обертатися,
А тільки супиться і ображається
На цих танцюристів джиги,
Рудих швачок вітрил
Вітром зачесаних і розпатланих,
До гіркоти морем просолених
(А я то думав-гадав:
Чого ж вуста тамтешніх жінок
Гіркі та солоні**,
А ягоди на схилах черлені й солодкі,
А воно ж – тужлива пісня –
Та що серця розбиває на скалки,
А ми ті скалки – на дороги
Замість шутеру й бруківки –
Аби виблискували,
Коли ми світ за очі та цими дорогами,
Не вертаючись, не вертаючись)
А то вітер – у волинку хмар –
Така от музика,
А от хвилі – сірі до обрію –
Йди блукай, яко посуху,
Чи то під з вітрилом-крилом
У тумані птахом – пощезни,
А от вівці – кучеряві й зажурені –
Йди проповідуй.
Бехзхатько вічний –
Ірландець з Рівнини Тисової
З клану О’Ґара...

Заувага:
* - та ніяка вона не тисова (нині), і ніяка не рівнина, просто земля сумна та тверда. Камені там на надгробки добрі – що правда, то правда... Не тільки для мурів замкових і кляшторів – не тільки...

Ще заувага:
** - а жінки там всі руді і всі відьми. А якщо не відьми, то такі як Грайне Ні Майле (GráinneNí Mháille). Особливо на острові Олен Акла.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Презентація відбулась

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олександр Ман, 12-10-2015

[ Без назви ]

© Артур Сіренко, 11-10-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.36889410018921 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«14 друзів хунти»: чотирнадцять голосів війни
Одна з найпомітніших антологій цього року про війну з Росією — «14 друзів хунти», впорядкована Дмитром …
Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …