Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51563
Рецензій: 96011

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 41314, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.188.101.251')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Вірш

Жив поет лиш у власному слові

© Михайло Нечитайло, 06-08-2015
Жив поет лиш у власному слові,
Поза ним існував він лишень,
Жив у мрії він дивно-шовковій
Той єдиний свій здибати день,

Де думки його зринуть над світом,
Обіпершись на силу крила…
Мрії жаром горіли в піїта,
Слово ж тліло в шухляді стола.

Слово тліло, а часом і трухло,
З пилом линуло у забуття,
Лиш талант у поета не тухнув,
Доки тліло в поеті життя.

Лиш талант у поета не гаснув,
Жив, забутий всіма, й не вмирав,
Хоч стонадцять разів був нещасним,
Все ж бо жив, бо творити жадав.

Не збулася поетова мрія,
Не зросло його слово над світ,
Вмер, понісши в могилу надію
Власним думам високий дать літ.

Вмер поет, і згубилося слово,
Не зчитали його, не взяли,
Не знайшлось йому місця в розмовах,
Нічиїх, мов думки й не жили.

Мов не билось поетове серце,
Мов на світі його й не було,
Мовби слово, життям перетерте,
Для одного поета й жило.

Світ жорстокий, не кожна билина
Проростає, щоб дати нам квіт,
Все ж талант засіває людина,
Якщо  Бог дав імення – піїт.

Світ жорстокий, не кожна пташина
В небі креслить крилом пірует,
Все ж талант свій плекає людина,
Раз у серці у неї поет.

І дарма, що талант той загинув,
Невідомістю знищивши злет,
Та людина жила, як людина,
Бо поет у ній жив, бо поет.

Тож не треба тужити, панове,
То пусте – слави-зрадниці злет,
Бо поет був із щастям знайомий,
Найважливішим – він був поет.

Він прожив лиш у власному слові,
Глибину зрозумійте лишень,
У жорстокому світі, панове,
В чорних днях він шукав ясний день.

Сяйво днів він збирав по краплині,
Огортав ним єство і буття,
А що треба для щастя людині,
Як не світла у власне життя.

Ех, наскільки б цей світ став прекрасний,
Щоб у кожній душі за скелет
Був хоч власний, щоденно-незгасний,
Не для слави, для світла поет.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Максимально лаконічно, 07-08-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.04793906211853 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати