А життя все мчить та мчить,
Мов той птах, кудись летить,
Відлітає з кожним днем в далеку даль,
І під осінь за вікном
Промайне й махне крилом,
І позве літа у вирій, ох, як жаль.
Як сивіючий я птах,
Полечу по тих літах,
Доки втома не зігне моє крило,
А зігне, то в океан
Упаде мій караван,
Мов на світі цім його і не було.
