| © Михайло Нечитайло, 17-01-2015
|
Я вернуся у своє кохання,
До тієї, що колись любив,
І сходжу, сходжу на ті стрічання,
На які ще в юності ходив.
Ой, кохання, ой, стрічання,
А роки, як та любов,
Повернувся, оглянувся,
Та вже більше й не знайшов.
І загляну в очі, де хмаринка
На зіниці випала дощем,
Поцілую в щоки, де сльозинка
Пробігала, зроджуючи щем.
Ой ви очі, ой, охочі
До сльози, як згадки днів,
Що минули, промайнули,
Та спіймати не зумів.
І візьму за руки, теплі руки,
Не схололи, не схололи, ні,
Через роки і гріхи розлуки
Все нудьгують, ніжні, по мені.
Ой ви, руки, ви розпуки
Біль знімаєте навік,
Серцю воля, щастя й доля,
Чом же я від вас утік.
Я вернуся у своє кохання
І вербу знайому віднайду,
Пригадаю нині всі стрічання,
В згадках покупаюсь… та й піду.
Ой ви, згадки, як ті кладки,
В очереті до води,
По них бродиш, по них ходиш,
Тільки йти нема куди.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
