Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Я вернуся у своє кохання, автор: Михайло Нечитайло)

І знову Ваш вірш, як пісня, Михайле. Справді, при прочитанні наспівувалося. :) Думаю, що кожен з нас колись, хоч і подумки, та таки повертається у своє юне кохання. І як ви точно висловилися: "Ой ви, згадки, як ті кладки, В очереті до води, По них бродиш, по них ходиш, Тільки йти нема куди." Пригадалося, як востаннє була у Львові і чомусь на мене напала така ностальгія страшенна, що не втрималася, вирішила пройтися по місцях моєї юності - походила біля школи, де навчалася (о, скільки згадок!), по наших провулках, у парк на нашу "дурку" (себто психлікарню на Кульпаркові) навідалася, погуляла там майже з годину, зазирнула навіть і в не надто відомі немісцевим місцини, де ми з дівчатами і хлопцями любили збиратися.. і так сумно стало: бачиш ці місця, стільки яскравих і веселих і не надто веселих згадок з ними є повязаних, а й самі місця вже позмінювалися, а що вже казати про людей з твого дитинства та юності.. Часто собі задумуюся - куди нас всіх отак доля позакидувала, де літаємо по світі, якого хто щастя чи шукає чи вже знайшов? І я - чи я залишилася такою ж? Чи дуже змінилася? Стільки запитань без відповіді.. А все бачу, наче вчора.. Ось на які думки навіяв Ваш вірш. Як я Вас розумію! Здається, що немає нічого чарівнішого і сумнішого за те, аби хоча би подумки повертатися у свою замріяну юність (а вона в мене була і справді дуже замріяна). Дякую Вам за гарний вірш, Михайле. Вибачте, якщо щось "наплела" недоречне і зайве.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027158975601196 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати