Wisława Szymborska (tłumaczenie moje)
Кіт в пустому будинкові
Померти – хіба ж можна так з котом?..
Бо що повинен робити кіт
в пустому будинку.
Дертися на стіни.
Тертися поміж меблів.
Нічого ніби тут не змінилося,
а все-одно замінилося.
Ніби нічого не пересувалося,
а все-ж таки порозсувалося.
І лампа вечорами вже не світить.
Чути кроки на сходах,
але це не ті.
Рука, що кладе рибку в тарілочку
також не та, що клала.
Щось тут не починається
тоді, коли завжди.
Щось тут не відбувається
так як повинно.
Хтось тут був і був,
а потім раптово зник
і вперто не з’являється.
До всіх шаф вже заглянув,
по всіх полицях пробіг.
Втиснувся під диван і перевірив.
Навіть порушив обіцянку
і порозкидав папери.
Що ще робити.
Спати і чекати.
Нехай-но лише він повернеться,
нехай-но тільки покажеться.
Він дізнається,
що з котом так не можна.
Йтиму в його сторону,
ніби зовсім знехотя,
потихеньку,
дуже ображеними лапами.
І для початку жодних скоків і писків.
