Боже, я знаю...
я знаю, що буде тоді,
коли від мене навіть і сліду,
коли присмерки надвечір´я
розлиють по видноколу
розбовтані вершки хмариння,
коли вони,
гаптовані шовковим променем,
бризнуть на світ
бузковим світлом -
понад калюжною гладінню
заплигає навшпиньках вітер -
зімне її прозору кальку -
і затремтить на дні
у соннім подиві
рум´яне обличчя
призахідного сонця ...
Коли обсядуть горобці
кущі шипшини,
зацвірінькають срібно,
струшуючи дзьобиками і крильцями
з галузок краплинки роси -
гойднуться сором´язливо
рожеві грона суцвіття,
що так неймовірно схожі
на вплетені зорі
в розкішних косах Сіссі..*
І зашепоче вечірня трава:
ш-ш-ш... - так лише від любові
бувають наскрізь провітрені, зоряні ночі.
Так лише від любові
любистку пряного зірване квіття
падає кволо на денце
завмерлого,
стислого серця... -
Так лише від любові
келих уст мов кагором
кривавим, цілющим
іскриться -
так лише від любові,
напившись,
згоряють уста
і серця
на попіл...
Боже, я знаю...
Я знаю, що буду жити,
щойно свій пагін душі
вплету у віночок
зі слів
і польових квітів -
крапля за краплею -
кров і роса...
кров і слова...
кров і трава...
а трава - як вода,
тече оксамитом по схилах
зЕлено-зЕлено...
Боже, я знаю..
я знаю, що буду жива
і тоді,
коли від мене навіть і сліду -
звільниться з в´язниці душа -
крізь цвинтарні стіни
шугне вслід за сонцем...
і війне тоді солодко-гірко
з розлогих кoрон
старезних,
медових лип,
оповитих
золотoм цвіту...
Боже, я знаю..
я знаю, що буду жива,
коли присмерки надвечір´я
розпишуть по небу
останні слова...
**************
*Sissi - алюзія на образ австроугорської цісарівни Ельжбєти, в народі названою як Сіссі.
