Тебе нема бо я тебе втопила
у каламутній річці біля сосон
собі лишила перебиті крила
лишила літо і холодну осінь
коли зима покриє все габою
ріка замерзне, схлине каламуть
я більше не страждатиму тобою
і крила, повні вітру, відростуть
Тебе нема бо я тебе втопила
у водах мутних — там де тиша й тлін
ти впав на дно як почорніла брила
свій біль тобі прикула до колін
ти безтілесний ти не маєш права
вертати з муті вийти із лісів
ти безголосий в тебе я забрала
палючу зброю — плетиво зі слів
Тебе нема, бо я тебе втопила
в озерах дальніх, де схилились віти
отруту з серця в воду перелила
втопила, щоб тобою не хворіти
коли з пітьми зринатиме твій привид
дивитиметься з кожного вікна
я хочу щоб знайшовся хтось правдивий
і зміг сказати що
тебе нема
