Цей найперший переклад:
себе – на тісні слова.
Де узяти пташину легкість пісень на
«ти»?
Кожне з тисячі слів –
як незамкнена в коло крива.
Кожна з тисяч думок –
як незамкнені в Всесвіт
світи.
Не жбурляй мені штампи обгризених слів
і фраз,
Не мовчи,
бо мовчання вже стало пустим
і стертим.
Я сказала б тобі.
Я сказала би вже не раз.
Але як перекласти на мову?
життя?
і час?
А тобі - не почути.
Бо чути – дано
відвертим.
Врешті,
що це я?
Може, це зовсім не наша вина?
В цьому плетиві слів –
лабіринти
і злі шаради.
А між нами –
стіна,
кришталево-скляна стіна
На три кроки мовчання
і на чотири –
зради.
