П’янкий мій біг в осінніх парках темних,
Де на стежках шурхоче листя, пахне глиця,
Галявини й дуби в обіймах дреми,
Згасає телебачення зіниця.
О, що за легкість – ще не знана досі,
Хіба колись давно, в мої дитячі ранки.
Зі світлом в грудях, з вітром у волоссі
Понад землею мчу безперестанку.
Недобра дійсність поверта до тями.
Удень з ціпком повзу, викашлюючи астму,
Та стане ніч - я знов біжу світами,
Де, як колись, нове все і прекрасне.
***
BIEG
Czesław Miłosz
Radosny mój bieg po ciemnych parkach jesienią,
Kiedy na ścieżkach igliwie albo szelest liści,
I polany pod dębami pustoszeją,
Gasną sine oka telewizji.
Takiej lekkości kroków nigdy nie miałem,
Chyba dawno, w moje poranki ośmioletniego.
Uniesiony nad ziemię, napojony światłem,
Nie ustaję w napowietrznym biegu.
Nieżyczliwie mnie wita przebudzona jawa.
W dzień o lasce powoli pełznę, astmatyczny.
Ale noc mnie na długie podróże wyprawia
I tam, jak na początku, świat nowy i śliczny.
***
СВІТЛИНИ
Відкрита книга. Міль в хиткому льоті
Над повозом, що курить по дорозі.
Зачеплена, спада, мов позолота,
На грецький стрій під містом у облозі.
Жене той повіз, волоком по плитах
Видзвонює шляхетною главою,
А міль, до карти ляпасом прибита,
Конає тихо на чолі в героя.
Захмарилось тим часом, крешуть громи
Уламки скель відскакують у море.
А збоку в ярмах йдуть воли-сіроми
Й ратай нагий завзято ниву оре.
***
OBRAZKI
Czesław Miłosz
Otwarta książka. Mól rozchwianym lotem
Leci nad mknącym w kurzawie rydwanem.
Dotknięty, spada prósząc pyłem złotym
Na greckie szyki w mieście zdobywanym.
Toczy się rydwan, o kamienne płyty
Uderza głowa, wloką bohatera,
A mól, do karty klaśnięciem przybity,
Na jego ciele, trzepiąc się, umiera.
Tymczasem niebo chmurzy się, grom bije,
Nawy od skały uciekają w morze.
A obok woły gną pod jarzmem szyje
I nagi rolnik grunt na brzegu orze.
