Вона іде, як ніч
У ясних кліматах і зоряному небі
І перли світла, темряви і ночі
Вінчають вид її і очі
Зринаючи в духмяний вечір
загасне промінь, тінь мине
Як грація божествено пливе
По чорному її волоссі
І пестить личко незрівняної краси
Мені б полинути туди
Пірнуть в невинність ясних дум
І милуватися лиш нею
Моєю ранньою зорею
Співати пісню цій богині
Заплачу тихо я грозою
Забуду почуття свої
Та серце сповнене красою
Полюбить лиш її
травень 1998
