Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2518
Творів: 45412
Рецензій: 88866

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Пам’яті Белли Ахмадуліної

© Галина Михайловська, 26-12-2010
Мій Божечку милий, поглянь з висоти
на хугу, що світом святково хурделить,     
і в ніч новорічну на землю пусти
рабу Твою новопреставлену Беллу.  

Є вічність в запасі. До музики сфер
додасться ще голос її янголиний.
На землю пусти - адже тут і тепер
без неї сумують крислаті ялини.         

Неначе душа з ялинкових прикрас
пішла десь за нею - тьмяніють порожньо.
Мій Божечку любий, хоча б іще раз
невже їй торкнутися голок не можна?

Мій Божечку, встигнеш між вірних своїх
іще посадити її одесную.
Пусти її в ніч новорічну, де сніг,
і щем ялинковий, і казка панують.

Мій Боже, й мене  разом з нею прости,
бо світ, що призначив Ти нам для вигнання,
любила й любитиму до німоти!
…Як Белла казала: «…цей світ несказанний…»


Згадаймо:

Какое блаженство, что блещут снега,
что холод окреп, а с утра моросило,
что дико и нежно сверкает фольга
на каждом углу и в окне магазина.

Пока серпантин, мишура, канитель
восходят над скукою прочих имуществ,
томительность предновогодних недель
терпеть и сносить - что за дивная участь!

Какая удача, что тени легли
вкруг елок и елей, цветущих повсюду,
и вечнозеленая новость любви
душе внушена и прибавлена к чуду.

Откуда нагрянули нежность и ель,
где прежде таились и как сговорились!
Как дети, что ждут у заветных дверей,
я ждать позабыла, а двери открылись.

Какое блаженство, что надо решать,
где краше затеплится шарик стеклянный,
и только любить, только ель наряжать
и созерцать этот мир несказанный...
                                 Белла Ахмадулина


Яка насолода, що сяють сніги,
що холод приходить сльоті навздогінці,
що ніжно й тривожно прикраси з фольги
висвічують вулицю з вікон крамниці.

Коли конфетті, мішура, серпантин
злітають над прозою інших гараздів,
сповільненість передсвяткових годин
відчути й прожити – хіба це не радість?

Хіба не везіння, що затінок знов
від лап ялинкових - пухнастих, примхливих,
що вічнозеленим посланням любов
вселилася в душу й примножила диво.
  
Нагрянули звідки ялина та щем,
ховались де досі, як разом у гості?   
Немов дитинча під дверима тихцем,
я вже зачекалась, а двері  - нарозтіж.

Яка насолода, що думати час,
де зіркою кулька скляна залеліє,
і тільки втішатися сяйвом прикрас,
і тільки любити цей світ неможливий...

Переклад - Галина Михайловська

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 08-01-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© коник єгор, 04-01-2011

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Львів, 27-12-2010

Є вічність в запасі...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Ганзенко Олексій, 27-12-2010

Теж подобається

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надія, 27-12-2010

Світлий вірш...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Микола Цибенко, 27-12-2010

Гарно, щемко...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Наталка Ліщинська, 27-12-2010

Цей світ придумали не ми

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ольга Теодор, 27-12-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1656849384308 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …