Вже матусю вкрила сивина,
А вістей про сина все нема,
Та вона продовжує чекати,
Тому що вірить і тому що мати.
Та на що надіється вона?
Вже давно закінчилась війна,
Вже давно як всі з війни прийшли,
Окрім тих, що в землю полягли.
Скільки їх в ріднесеньке село
Хлопченят безвусих не прийшло.
Раз в село привезли на весні
Фільм про бій запеклий на війні.
Всі прийшли в кіно : старі й малі,
Хто пізнав війну і ті хто ні.
Перед пам'ятю людською
Ненависть текла рікою,
Жах війни екраном покотивсь...
Раптом син на маму подививсь !
Погляд в серце матері проник
І почувся материнський крик :
"Олексій, синочку рідний мій !
Олексій, синочку рідний мій !
Олексій, синочку рідний мій ! ", -
Наче син почув, здавалось їй.
Син з окопу вистрибнув у бій.
Мати закричала : "Сину, стій ! ", -
Бо злякалась, що він упаде,
Але син крізь час вперед іде.
"Олексій !", - кричали земляки,
"Олексію, брате, добіжи !".
Кадр змінився син лишився жить.
Просить мати :"Ще раз повторіть ! ".
Просить мати : "Ще раз повторіть ! "
Просить мати : "Ще раз повторіть ! ".
Знову її син в атаку мчить,
Не поранений у бій біжить...
" Олексій, синочку рідний мій.
Олексій, синочку рідний мій.
Олексій, синочку рідний мій.", -
Наче син почув, здавалось їй.
Вдома все ще марилось кіно,
Сподівалась, що в її вікно
Серед хвилювання й тишини
Раптом син постукає з війни.
Аудіоверсію слухайте за посиланням
http://www.fdr.com.ua/music_view/788/
Оригінал на російській мові : А. Дементьев "Балада о матери"
Постарела мать за тридцать лет,
А вестей от сына нет нет.
Но она всё продолжает ждать,
Потому что верит, потому что мать.
И на что надеется она...
Много лет, как кончилась война,
Много лет, как все пришли назад,
Кроме мёртвых, что в земли лежат.
Сколько их в то дальнее село
Мальчиков безусых не пришло.
Раз в село прислали по весне
Фильм документальный о войне.
Все пришли в кино, и стар и мал,
Кто познал войну и кто не знал.
Перед горькой памятью людской
Разливалась ненавесть рекой.
Трудно это было вспоминать.
Вдруг с экрана сын взглянул на мать.
Мать узнала сына втот же миг
И пронёсся материнский крик :
Алексей, Альошенька, сынок !
Алексей, Альошенька, сынок !
Алексей, Альошенька, сынок !
Словно сын её услышать мог.
Он рванулся из траншеи в бой,
Встала мать прикрыть его собой.
Всё боялась - вдруг он упадёт,
Но сквозь годы мчался сын вперёд.
Алексей, кричали земляки,
Алексей, просили добеги !
Кадр сминился, сын остался жить.
Просит мать о сыне повторить.
Просит мать о сыне повторить,
Просит мать о сыне повторить.
И в атаку снова он бежит
Жив, здоров, не ранен, не убит.
Алексей, Альошенька, сынок.
Алексей, Альошенька, сынок.
Алексей, Альошенька, сынок.
Словно сын её услышать мог.
Дома всё ей чудилось кино,
Всё ждала вот-вот сейчас в окно
Посреди тревожной тишины
Постучиться сын её с войны.
