Куди не глянь, то всяк - поет.
І просіває всяк цей світ,
Мов через сито свого "я",
Бо краще фільтра геть нема.
От все б як пропустить крізь себе
Й донести слово аж до неба,
Тоді на землю та до людства!..
Щоб не заграла самолюбства
Струна приховано фальшива,
Великого не треба дива.
А щоб до люду та до неба,
То працювати треба й треба...
А ще у віршах наша мова -
Не забувайте! - калинова
Лунає гучно і завзято.
Ну, що лишається додати?
Додам обдумане своє.
То вже вслухайтеся як є:
В одних слова - то сам вогонь,
Горить в серцях і не лишає осторонь,
А в інших - мутная водиця,
Що тільки ллється, ллється, ллється...
