Сінтія Сільвія Мері Мак-Вір
зроду сміття не носила надвір!
Чистить пательні вона залюбки,
солить на схов кабачки й огірки,
та, що б там татусь не волав з почуттям,
вона не виносить цебро зі сміттям.
Ось вже сміття підступило до стелі:
кавова гуща, фольга карамелі,
чорні банани, горох, що проріс,
ще й підгорілі вівсянка та рис.
Вище і вище сміття терикон.
Двері заткнув і тече на балкон
струмінь, де всохлі бобові стручки,
від чупа-чупсів липкі патички,
крихти від піци та хвостики груш,
яблук недогризки, хлібний м’якуш,
сплющений мов НЛО патисон,
крем та лушпиння, безе та лимон,
ніжно-зелений драглистий омлет,
мумія курки й останки котлет.
Непотріб пре неначе вал.
Покрівлю зніс, стіну зламав…
Он - повісма макаронів
всіх ґатунків та фасонів,
сала шмат, пів-пирога,
після вибуху бабл-гам.
Ось - масних серветок жмут,
сірників горілих пуд,
висохлий вишневий джем,
із вазонка чорнозем,
від сорочки целофан,
скам’янілий круасан.
Як і було сподіватися треба,
Скоро сміття піднялося до неба.
Сусіди дали втікача,
Не ходять друзі пити чай.
Нарешті здалася незламна Мак-Вір:
«Гаразд, хай вже винесу кошик надвір!»
Та трохи запізно вкусив її ґедзь…
Лавиною штат загатило увесь.
Докупи з’єднавши Нью-Йорк з Ґолден Ґейт,
Сміття в океанські глибини - шелесь!
Цієї історії скрушний кінець
сховався в смітті, та і Мері там десь…
Не стану наразі – вже пізня пора –
Казати про все… ще накотить хандра…
Та міцно-преміцно, дитино, затям –
Ніколи в житті не жартуй зі сміттям!!!
Оригінал
Sarah Cynthia Slyvia Stout Would Not Take The Garbage Out
Sarah Cynthia Sylvia Stout
Would not take the garbage out!
She'd scour the pots and scrape the pans,
Candy the yams and spice the hams,
And though her daddy would scream and shout,
She simply would not take the garbage out.
And so it piled up to the ceilings:
Coffee grounds, potato peelings,
Brown Bananas, rotten peas,
Chunks of sour cottage cheese.
It filled the can, it covered the floor,
It cracked the window and blocked the door
With bacon rinds and chicken bones,
Drippy ends of ice cream cones,
Prune pits, peach pits, orange peel,
Gloppy glumps of cold oatmeal,
Pizza crusts and withered greens,
Soggy beans and tangerines,
Crusts of black burned buttered toast,
Grisly bits of beefy roasts...
The garbage rolled down the hall,
It raised the roof, it broke the wall...
Greasy napkins, cookie crumbs,
Globs of gooey bubble gum,
Cellophane from green baloney,
Rubbery blubbery macaroni,
Peanut butter, caked and dry,
Curdled milk and crusts of pie,
Moldy melons, dried-up mustard,
Eggshells mixed with lemon custard,
Cold french fries and rancid meat,
Yellow lumps of Cream of Wheat.
At last the garbage reached so high
That finally it touched the sky.
And all the neighbors moved away,
And none of her friends would come to play.
And finally Sarah Cynthia Slylvia Stout said,
"Ok, I'll take the garbage out!"
But then, of course, it was too late...
The garbage reached across the state,
From New York to the Golden Gate.
And there, in the garbage she did hate,
Poor Sarah met an awful fate,
That I cannot right now relate
Because the hour is much too late.
But children, remember Sarah Stout
And always take the garbage out!
