Земля зомліла. Молодик.
Холоне вим’ята подушка,
і снів знетямлені сади
виштовхують за хвіртку душу.
Розколоте яйце-райце
збирає шкаралущу сіру.
Де станеш – там і буде центр,
де змалишся – там зійде віра.
Світ розійшовся. Не лови
нічого, не приходь до тями.
В тісну комірку голови
не хоче повертатись пам’ять.
Нехай іде й ховає слід -
пора шукати інший вихід
у спокій неба і землі,
де можна жити
і не дихати.
