|
|
| Авторів: |
1563 |
| Творів: |
24635 |
| Рецензій: |
49107 |
|
|
|
Код:
|
|
| 
Художні твори
Поезія
вічна тема трави
|
|
|
| © Ніка Новікова, 29-11-2009 |
[не вірю]
Станція,
в танці пил і вокзальні лиця.
верхня чи нижня буде її полиця,
вікна завжди виходитимуть на захід.
колії мертві, їх переїхав двічі
вицвілий потяг холод-деінде-рахів.
серпень незмінно вилиняє у січень,
біле незмінно скурвиться в блідо-сіре,
чуєш,
у мерзлу землю зарита птахо,
я у тебе не вірю…
[вірю]
місяць – те ж саме сонце
/з більмом на оці/,
січень – той самий липень
/пусте, що мертвий/,
добрі – ті ж самі злі
/й усього – що терплять/,
холодно буде довше
/ніж буде досить/
[немає]
ти дрімаєш,
немов на моїх колінах,
майже рідна, неначе чужа мати,
ти настільки свіжа іще картина…
я боюся
тебе
торкатись.
[є]
станція станція
вже проводжати запізно
б'ються на смерть колеса вищить залізо
хтось пуповину снам її перерізав
хтось переплутав дні у розмитих
вікнах
сніг поміж двох фіранок собі
радий
скільки не мерзни
до холоду ти не звикнеш
птахо в землі
як тобі там
літати?
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
