Приліпила жуйку до стола
І пішла.
Лишила чорноту
На денці кавової чашки.
(Важко…)
Не зхепіендилось.
В кафе незвична тиша.
На денці гуща все чіткіша,
Вустами чорної шаманші
Вона ворожить:
"Все – на краще".
Мені порожньо.
(А як прозоро нам удвох було!)
Відклеїв жуйку під столом,
В серветку – і в кишеню.
На мить тепло відлунило душею.
На мить.
(Це буде довго…)
"Все буде добре!"
Оце чогось написав у невластивій для себе манері. Чисто експериментально. Подумалось: а може, щось у цьому є? Тому й вивісив)))
