Валяюсь, нудьгуючи, у лікарняній палаті
Дивлюсь в вікно,чи куняю, читаючи книжку
А в небі хмаринки-човни влаштували регату
І я поспішав як вони, щоб зробити багато
Та мабуть недоля, і ось я прикутий до ліжка.
Потрапив сюди я від травми, а не від хвороби.
Згадався герой зі старого радянського фільму
Він людство ділив на нахлібників і хліборобів.
І хоч на роботі я більше папір переводив
Та я хлібороб десь там на генетичному рівні
Роботу селянську я теж полюбив не відразу
Почав смакувати з наближенням зрілого віку.
І я поспішав, бо шкодую за втраченим часом,
Та ось на нозі від напруги порвалися м’язи
Тепер я в лікарні, до ліжка прикутий каліка
Сестрички уже накололи друшляк на сідницях,
А лікар, немов партизан, все мовчав на початку
Та тільки я знаю, є порох ще в порохівницях,
І нива у мене ще золотом заколоситься
І вірю, загоїться вавка, буде все в порядку
P .S.
Хоч творчий процес перервала пригода та прикра –
Не можу писати, бо ліва нога вже не діє
Та дякую Богу, що речовина моя сіра,
Не рветься з напруги від творчих зусиль неймовірних
Отож на повернення є ще маленька надія
