Сни дитячі так пахли ваніллю.
Як життя вберегти від тривоги?
Ті дні – божки неначе, в оливковім лісі -
вовки з них виросли й вогонь розлогий
розгорівся, спопеливши листя.
І як з цим жити, мамо? Човен, повний болю,
в двадцяту осінь якір кинув; вдосталь
тих слів найважчих знаю. На столі поволі
помирають квіти – трун дошки засохлі.
Душить минуле, ліс спогадів тисне.
Мамо,
ще хоч раз посміхнися крізь часу стіни -
поверни мене в казку дитинства.
Sny dziecinne pachniały...
Sny dziecinne pachniały wanilią.
Jak oderwać to życie od trwogi?
Te dni jak małe bożki w oliwkowym lesie -
- wyrosły z nich dorosłe wilki i ogień
opaliły sosny strzelistych uniesień.
Takie to dzieje, matko. Boli wiatru kolec
wbity w dwudziestą jesień, kiedy umiem
już najtrudniejsze słowa. Na pękniętym stole
umierają kwiaty - suche deski trumien.
Dusi las zdarzeń przerosłych. Nic więcej.
Matko,
jeszcze jednym uśmiechem sprzed lat dwudziestu
przywróć mi wzrok dla świata
dziecięcy.
26 .10.1940р.
