Пісною піснею не нагодуєш
Ти солов’я із букового лісу.
Як він співав! Зірки шипіли, впавши
У чорні води. Місяць кресонув –
Снопи зірок розсипалися небом,
Та впали знов.
Від Бога і до болю,
До кровотечі в горлі, до надриву
У серці, яке стис мольфарів перстень,
Щоб навпіл не порвалося від співу.
Валилися дерева, бо хотіли
Чимшвидше обернутися на скрипки.
Дрібненькі жайвори губили голос,
І хвилювались ріки в такт пісням.
А як замовк – то заволала тиша
З піснями обеззореного неба.
Мольфарів перстень зіркою скотивсь,
І зник в чар-зіллі. Калинова гілка
Стриміла знаком оклику із серця…*
* За неофіційними даними, тіло Володимира Івасюка було знайдене в лісі, повішене, з численними слідами насильства. У рану під серцем була застромлена гілка калини.
