Ти приносиш сум.
Коли сьогодні я прокинувсь -
я не прикинувсь -
ти втікала як сльоза.
Тоді я вечора чекав.
Коли стемніло, я пішов за місто,
спустившись у долину я, мов тісто,
ножем споров собі губу. Тепер там шов.
І зорі мерехтіли - ніби плакали.
Я такий самотній на камені сидів.
Я згадував своїх дідів.
Світанок не приніс мені поради.
І небо знову розцвіло потворно.
І я зрадів цьому - воно не одиноке.
Я такий самий як воно...
