Люба Лесбіє, кохаймось, поки чорноброві
Нехай собі тії люде, що хотять говорять
Нам байдуже! серце любить — і горя не знає.
Сонце сяде, сонце зійде, день новий світає.
А нам, мила, вік короткий — промине, пролине;
Як смеркнеться — не розсвітне, ніч усе покриє.
А тим часом — цілуй, серце! Не сто раз, не двісті!
Цілуй тисячу і другу, і нині. і присно...
Цілуй палко любі очі, цілуй, поки здужаєш
І зіб’ємося ми з ліку, а нам і байдуже.
Хай би тільки лихим оком та й не підглядали
лихі люде; не лічили і на глум не брали,
недобрих речей не кували й слави не пускали.
