Лесбіє, лю́ба, живімо в коханні!
Ста́рців похмурих доко́ри не слухай –
варті гроша вони, всі взяті разом…
Хай собі сонце заходить і схо́дить,
ми ж діждемося СПОЧИНКУ світила –
ча́су, коли темна ніч усе вкриє…
Тисячу дай ти мені поцілунків,
сотню до неї, та й тисячу знову,
ще пару тисяч і сотні три зверху.
А зберемо вже тих тисяч доволі –
спинимо лік, та й забудем навіки,
щоби лихий хто’ не заздрив, дізнавшись,
що поцілунків бувають мільйони!
