До Лесбії
Втіха нам – жити, о Лесбіє мила,
Старші хай плещуть, ми все відкидаєм,
Бо за копійку ті брехні точили!
Краще погляньте – сонцЯ як сідають,
Потім зі сходу нам світло приносять,
Далі спочатку – вже ніч нас вітає.
Губи дарують, немов медоноси,
Тисячу й сотню цілунків, пізнаєм
Тисячу другу і сотню – без ліку,
Скільки тих тисяч і сотень... багато,
Змішано все це й не будемо знати,
Хай не зурочить ніхто нас довіку.
