Давай, моя Лесбіє, жити коханням!
Суворі плітки й пересуди старечі
Оцінимо у найдрібнішу монету.
Заходити сонця й вертатися можуть;
Для нас же, коли всі загаснуть світила,
Ніч вічна настане, сліпа й безпробудна.
Тож тисячу дай поцілунків і сотню,
А потім ще тисячу і сотню другу,
До тисячи потім іще і ще сотню.
Коли ж назбираємо тисяч ми доста,
Змішаємо їх ми, не знаючи ліку,
Щоб злодій лихий нам біди не наврочив,
Дізнавшись про те, скільки є поцілунків.
