Продай мене, отче, за тридцять сріблястих монет
В момент, коли хмари готуються гинути плачем.
Я хочу пізнати щасливої віри фрагмент,
Я хочу померти й навіки лишитись гарячим.
Продай мене, отче, татарам чи туркам продай ...
Я більше не можу служити тупим фарисеям,
А голови іншим у битві за Небо стинай,
Від крові я млію, як блудниця під Мойсеєм.
Продай мене, отче, в оману, в пустелю, в пітьму,
А потім признач моїм другом найкращим Іуду.
Я буду жаданим і змерзлих теплом огорну
І кару від них же щомиті отримувать буду.
На лоба знайомий терновий вінок одягни,
На плечі хреста щонайтяжчого вибери, тато!
Нас так небагато, і ми – твої кращі сини,
Тож треба нас всіх якомога дорожче продати.
