| © Андрій Бачинський, 15-10-2008
|
Пішла би я на край світу,
Як по полю буйний вітер,
Вітер, що у хмари лине
Білим пухом лебединим,
В темну, мрячну даль...
Тебе тільки жаль,
Землице,
Де курганів древніх лиця,
Кості де в степах біліють,
Де від горя квіти мліють,
Тебе тільки жаль!
.........................................
Пішла би я в світ далекий,
Як летять птахи-лелеки,
Як стікають бистрі води,
До Дунаю, до свободи,
В хвиль бурхливих шаль.
Тебе тільки жаль,
Хатино,
Що схилилась біля тину,
Де той сад розкинув коси,
Де пахучі трави в росах -
Тебе тільки жаль!
........................................
Пішла би я в Україну,
За то море, за то синє,
Пішла би я на погибель,
В ночі непроглядні тіні,
У безкрайню даль...
Тебе тільки жаль,
Соколе,
Що над нашим кружиш полем,
Понад поле, понад ниву,
Губиш пір’я своє сиве –
Тебе тільки жаль!
ОРИГІНАЛ
Poszłabym ja na kraj świata,
Jak ten wiatr, co w polu lata,
Jak ten wiatr, co chmury pędzi,
Białe chmury, puch łabędzi,
W ciemną, mroczną dal…
Tylko mi cię żal,
Ty ziemio,
Gdzie kurhany ciche drzemią,
Gdzie się w stepach bielą kości,
Tylko mi cię żal!
……………………………..
Poszłabym ja w świat daleki,
Jako idą bystre rzeki,
Jako idą bystre wody,
Do Dunaju, do swobody,
Do strumiących fal…
Tylko mi cię żal,
Ty chato,
Pod tą lipą rosochatą,
Pod tym sadem, pełnym rosy,
Pod błyskami jasnej kosy –
Tylko mi cię żal!
……………………………..
Poszłabym ja w Ukrainę,
Za to morze, za to sine,
Poszłabym ja na stracenie
W bezmiesięcznej nocy cienie,
W nieporwrotną dal…
Tylko mi cię żal,
Sokole,
Co nad nasze latasz pole,
Ponad pole, poned niwę,
Latasz, gubisz piórka siwe –
Tylko mi cię żal!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
