Одної ночi у холоднiм, темнiм полi
Лежав я при багаттi - чи то спав, чи нi.
Вогонь дедалi слабшав... потiм зник поволi...
Я ж вмить зрадів як в тi старi, веселi днi!..
Хай, сiрий попелу, ти хутко встиг собою,
Неначе ризою, багаття все покрить, -
Утiм, я знаю - там червоною iскрою
Жар живиться, всерединi вогонь тремтить.
Хай низкою годин сумних, нудотних, сiрих,
Мов попелом, менi засипав душу час,
Похований хай там вогонь палкої вiри,
Не видко хай його... а вiн таки не згас
