- Ці люди як одноразовий посуд, так що не хвилюйся, як будеш виглядати сьогодні. Завтра нікого з них ти не побачиш...
Кімната почала рухатись окремо від мене. Кілька чарок зробили свою справу. Десь там за вікном у осінньому холоді майоріли синьо-білі та...

Напівкровка

Рисі, дивної краси напів-ельфійці і стражу Храму, присвячується.

Його майже неможливо було розрізнити на фоні дерев і кущів. Вірний ельфійський плащ ховав рейнджера від зайвих очей. А от його око, що поблискувало в тіні дерева, помітило ...

Природа не палить цигарок.
Не стріляє чинарики і не смітить ними навколо себе.
Природа – це любов.
Вона кохає палко і романтично, не лишаючи по собі кондомів і недопиті пляшки горілки.
Природа – лірична.
Вона співає весняними буйноцвітами і осінн...

Чобіт

Торіну Дубощиту, що мужньо пав у битві П’яти Воїнств, присвячується.

Стояла весняна тиха світла і місячна ніч. Десь пугукала сова. Легенький нічний вітерець колихав ще голі дерева біля придорожнього шинку. А з його розбитого вікна звисав тулуб...

Жила собі маленька дівчинка. Усім гарна була, ось тільки хворіла часто. Ну, там, ГРЗ, ангіна, грип, бронхіт і тому подібні задоволення. Буває, хворіє-хворіє, тиждень-два, тільки видужає, вийде на вулицю - трах-бах! І знову - давай чхати-кашляти. Друзі й з...

«Дійсно, якісь синяки під очима… - Адам Дмитрович нахилився ближче до дзеркала і відтягнув нижню повіку. – І очі якісь червоні…навіть жовтуваті, чи то так тільки здається? Чи то я дійсно схуд?» – він потягнув себе за щоку. В роті показались короткі жовтув...

Ми обовязково будем щасливі
Ми обовязково нап’ємося
Чиєїсь крові
Когось зробимо бездушним і вічним
Когось зробимо  байдужим й вільним
Когось приєднаєм до свого клану
Когось зробимо щасливішим
...........................................................

Кімната тремтить від німого дзижчання.  Повітря щільно насичене дзумом прозорих бджіл. Охоплює скроні та стискає лещатами дужого пресу. Голова дзиготить ізсередини і перетворюється на вулик.

По всій кімнаті недбало розкидано лахи.  З-поміж різноманітно...

  Обабіч припорошеної сільської дороги високою стіною росли кремезні липи. Ніхто навіть із найстаріших мешканців села не зміг би сказати, скільки їм років. Проте товсті стовбури дерев, які не в змозі були обхопити руками навіть двоє людей, та майже невиди...

Люди багато чого викидають в смітник і навіть не знають, наскільки корисним може бути для когось те сміття. Це навіть не сміття. Просто для когось це непотріб, а для нас – необхідність. Коли ти зазираєш у смітник, ти ніби приходиш у чуже життя. Завжди мож...