…Він самотньо сьорбав вечірню каву за письмовим столом, сяк-так повідсовувавши та повідхилявши стоси паперів, що постійно назбирувались і не прибирались зі стола місяцями. Від цілоденної утоми боліли очі, і він, вимкнувши настільного світильника, пив ...

Так багато облич...Всі вони різні, у всіх них багато різних думок, різних світів. Але ці думки і світи є непотрібними. Ніхто не хочу чути думок иншого, бо не сприймає їх. Одне з того, що їх об’єднує – сонце. Хоча я його не люблю, мабуть. А може і люблю. Н...

Ти чуєш? Щось стукає. Це моє серце. Б’ється і ніяк не може зупинитись. А я ніяк не можу його почути. Десь там у когось теж б’ється серце. Зрештою, воно б’ється в усіх живих... напевно.

А я просто придаток. Чи то до когось, чи до чогось, я не знаю. Але...

«Леґіон – мені ім’я, бо нас багато!”
Мк.5:9

Повітря було затхле. В ньому не відчувалося жодного інакшого запаху, крім поту, крови та бруду.
Десь на одній стіні вже з пів години дзижчала муха. Вона заплуталась у павутинні, та не хотіла вірити ...

                                
.
...

       ....

         .                        

              ...

                                      

      

...

Двигун літака гудів рівно і впевнено. Пілот постукав пальцем по склу альтиметра. Стрілка намертво прилипла до нуля. Звісно, чого ж хотіти від старенького учбового літачка, якого мабуть ґвалтувало не одне покоління невмілих кадетів військового училища? Він...

Метеорит