Коли закінчиться музика, вона піде. Я буду дивитись їй услід, поглядом проводжатиму її постать, яка зникне, мов химера, у ранковому тумані. Я ще довго пам’ятатиму її парфуми, клацання запальнички та запах дорогих цигарок. Вона нічого не залише після себе....

Черговий чемпіонат світу з футболу звалився на мене, як сніг на голову.  Я ще не встиг оговтатися  від минулого. Вся квартира  була оплетена павутинням, стеля засиджена мухами, весь балкон був закладений порожніми пляшками від пива. Відро зі сміттям, як...

-...

Я, Бондаренко Павло Миколайович, 1923 року народження, учасник Великої Вітчизняної Війни, інвалід Праці перш за все любі мої найближчі Катруся та Юрій перше привітати вас з Новим Роком та побажати вам щастя, здоров'я, радощів усіх сімейних, трудових. Неха...

    

З усіх видів місцевого транспорту найбільше я поважаю маленькі комфортні мікроавтобуси, ці маршрутні таксі, що майже кожної хвилини вгамовують свою швидкість для того, щоб виконати поважну місію – прийняти в свої салони мешканців міста, забезпечи...

…Він самотньо сьорбав вечірню каву за письмовим столом, сяк-так повідсовувавши та повідхилявши стоси паперів, що постійно назбирувались і не прибирались зі стола місяцями. Від цілоденної утоми боліли очі, і він, вимкнувши настільного світильника, пив ...

Так багато облич...Всі вони різні, у всіх них багато різних думок, різних світів. Але ці думки і світи є непотрібними. Ніхто не хочу чути думок иншого, бо не сприймає їх. Одне з того, що їх об’єднує – сонце. Хоча я його не люблю, мабуть. А може і люблю. Н...

Ти чуєш? Щось стукає. Це моє серце. Б’ється і ніяк не може зупинитись. А я ніяк не можу його почути. Десь там у когось теж б’ється серце. Зрештою, воно б’ється в усіх живих... напевно.

А я просто придаток. Чи то до когось, чи до чогось, я не знаю. Але...

«Леґіон – мені ім’я, бо нас багато!”
Мк.5:9

Повітря було затхле. В ньому не відчувалося жодного інакшого запаху, крім поту, крови та бруду.
Десь на одній стіні вже з пів години дзижчала муха. Вона заплуталась у павутинні, та не хотіла вірити ...

                                
.
...