Цієї ночі кудесник Аммій не спав. Він молився у храмі. Його старече серце було засмучене. У слов'янській землі чинився безлад. Постійні напади ворогів руйнували цілі поселення, витоптували збіжжя, захоплювали полонених. Найкращі воїни полягли в бою, чоловіків майже не лишилося. Навіть мурсіанки та обри не могли допомогти. Їх відтісняли все глибше і глибше в ліси.
- Всемогутній боже Перуне, - молився Аммій, - пошли нам визволителя, який переможе ворогів наших і підніме зі зубожіння наш народ.
Раптом через отвір вгорі храму пролилося якесь чудне світло: голубе і не таке сильне, як соняшне. З нього з’явилася жінка в мурсіанському вбранні. Все її тіло світилося тим голубим світлом, тому Аммій не зразу впізнав Ясновиду, могутню королеву мурсіанок, яка загинула в бою три роки тому.
- Мене послав всевишній бог неба Сварог, щоб сповістити тобі новину, - звернулася вона до кудесника.
- Я слухаю, королево, - схилився Аммій.
- Наш народ розгнівив богів. Обри не хочуть більше нести свою службу – захищати рід людей, вони заглибились в ліси, влаштовують безперестанні гуляння з мавками та впиваються п’янким нектаром. Мурсіанки стали жорстокі. Вони нещадно карають та вбивають одна одну за провини. Нам стало відомо також те, що вони насміхалися та знущалися з людей, які випадково потрапляли на їхні землі. Тому боги вирішили послати для визволення людину, жінку.
Дивувався вельми старий Аммій, але мовчав, не смів перечити богам.
- Сьогодні в поселенні під горою в матері королеви Віяни, старої Берегині, народиться дівчинка. На ній буде знак: вона народиться з зубами та міткою зліва на грудях. Це означатиме, що вона буде воїном з ніжним серцем. Піди в дім Берегині та назви дівчинку Зіронькою, бо вона отримала знак зорі Ясновиди. Але нічого нікому не кажи про неї. За кілька років Берегиня помре, тоді візьмеш Зіроньку і відведеш її в ліс до Віяни. Чи зрозумів ти мене, Макарію?
- Так, королево.
- Пам’ятай, тільки тоді, як це зробиш, твоя душа знайде спокій. А як ні – вічно будеш перебівати в Темній країні.
Після цих слів світло згасло, і храм охопила суцільна темрява. Аммій запалив смолоскип та почав спускатися з гори у дім Берегині. Коли старий кудесник наблизився до поселення, вже почало світати. В хатині матері королеві мурсіанок було напівтемно та вогко. В куті плакала дитина. Побачиши Аммія, стара Берегиня злякалася. Двадцять п’ять років тому саме цей чоловік забрав у неї першу дитину, Віяну, невже і цю останню хоче забрати?
- Чому ти прийшов, Аммію? Ця дівчинка не мурсіанка. Вона народилася від мого чоловіка, який наприкінці зими загинув на полюванні.
- Покажи її, - мовиви кудесник.
- Любомиро, подай дитятко цьому чоловікові, - звернулася Берегиня до однієї з дочок.
Немовлятко дійсно мало два зуба і маленьку темну цяточку біля лівого соска.
- Зіронька їй ім’я, - мовив Аммій і повернув дитину сестрі. З цим і вийшов з хатини.
- Яке чудне ім’я, - здивувалася Любомира.
- Мусимо так вчинити, - відповіла матір.
