Вітаю ГАК,івців з Днем Перемоги - всіх, всіх, всіх!
Запах хліба
Есе
Три запахи володарюють у світі: запах поту, запах хліба, запах пороху…
Я стояв на шухері. Восьмирічний старший брат, вчепившись тоненькими ручками за відкрите віконце хлібної машини, став ногами на колесо. Через деяку мить худеньке тіло по пояс зникло у віконці.
Цвіли сади. Зверху пригрівало сонечко. Мої голі підошви, що після зими ще не встигли призвичаїтися, ніжно лоскотала земля. Від німецької хлібовозки ішов незвичний запах, який змішувався з подихами весни і паморочив голову.
Брат простягнув мені хлібину, яка миттєво притулилася до мого тіла під полотняною сорочкою. Штанців на мені не було – п’ятирічному хлопчику такої розкоші ще не дозволяли. Машина стояла заднім бортом майже біля хати і незабаром ми з братом вже сиділи на печі. Шматочки відлупуваного хліба, разом із незвичним запахом, швидко поглиналися голодними ротами…
Пройшло два десятки років. Доля занесла мене на освоєння цілинних земель в далекому Казахстані. Радгосп будувався швидко, але людей було багато, помешкань не вистачало, тому молодь «підселяли» до сімейних – покотом спали в кухні на підлозі. Найголовнішою проблемою було – як використати дозвілля. Все розпочиналося з пошуків горілки, якої в радіусі тридцяти кілометрів годі було й шукати. Тому ентузіасти-шофери вирішували цю проблему просто – хтось сідав за кермо вантажної автомашини, інколи – трактора, щоб, подолавши тридцять-шістдесят кілометрів, привезти дорогоцінну рідину.
Цього разу шофер привіз горілку в пляшках темно-зеленого кольору і я не звернув увагу на марку. Чарок не вистачало, тому пили по черзі. Дійшла черга і до мене. Я його узнав зразу! З першого подиху! Це був запах отого далекого-далекого, викрешеного з пам’яті, німецького хліба. Схопивши пляшку, я прочитав назву російською – «Тминная». Дома у нас кмин не використовували, в житті мені не доводилося до цього зіткнутися з ним, але пам'ять виявилася сильнішою і пояснила мені – звідки той запах.
Три запахи володарюють у світі: запах поту, запах хліба, запах пороху…
