Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2540
Творів: 45891
Рецензій: 89771

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Психологічна драма

Дежа вю (з роману "Сатаністи")

© Максим "Січеславець" Беспалов, 11-03-2008
1.
Олег був серйозним хлопцем. Він народився у бурхливі часи. Бурхливі часи протистояння поодиноких дисидентів із радянською державою, яка уперто не хотіла з ними радитися. Він народився у часи стабільності, що прийшла на противагу обіцяному комунізму.
Можливо, через ці фактори Олег і став серйозним. Іншого вибору у нього не було. Що ще робити, коли Великий Брат і вдень, і вночі спостерігає за тобою. Хоча, авжеж, ніякий Великий Брат не спостерігав за малим Олегом. А про існування такої «інстанції» він дізнався лише, коли став майже дорослим – у часи Перебудови.
Наприкінці березня 1970 року батько Олега напівжартома, але настирливо попросив його мати не народжувати дитину першого квітня. Погана прикмета буцімто. Буде несерйозним.
Жінка послухалась свого чоловіка. Олег народився десятого. І став серйозним.
Олег народився десятого квітня – у той самий день, коли десь на ідеологічно ворожому Заході Пол Маккартні оголосив про остаточний розпад гурту «The Beatles». Він потім напівжартома, напівсерйозно дорікав матері, що вона народила його так пізно. Олег не застав такої великої музичної епохи. І через це трохи страждав.
Трохи через це, трохи через інше. А через Катю він страждав серйозно.
Катя мешкала у приватному секторі, що був розташований неподалік від новозбудованого житлового масиву Перемога. Олег сам до переїзду на нове місце мешкав із батьками у власному будинку. Точніше, не можна сказати, що вони переїхали на НОВЕ місце. Їхня квартира знаходилась у багатоповерховому будинку, що стояв саме там, де ще два роки тому була їхня маленька приватна оселя.
Олег та Катя познайомились у школі, коли їм було лише по дванадцять років. Дівчина приїхала звідкись з міста Синельникове. Батьки були прив’язані до залізниці, і тому часто перебиралися з місця на місце, куди спрямує Держава. Вони не знали та не хотіли знати про Великого Брата. Вони просто робили своє діло і були щасливі. В Дніпропетровську їм подобалось куди більше, ніж у вищезгаданому районному центрі.
Хлопець у ті часи не був таким уже красенем, яким став, за словами дівчат, трохи пізніше – під закінчення школи. Олег був звичайним радянським школярем, піонером. Один раз виграв змагання по збиранню макулатури – приніс у школу повну підшивку журналу «Футбол-Хокей». Дідусь тоді тільки-но помер, і батьки були самі раді здихатися того мотлоху, що залишився від нього. Це було, напевно, єдине Олегове досягнення до отримання паспорту.
З дванадцяти років. Уявіть собі, з дванадцяти років, з того самого моменту, як Олег вперше побачив Катю, він намагався добитися в неї взаємних почуттів. Дівчина була, хоч і з провінції, проте перебірлива. Зараза.
Що тільки він не намагався зробити. Квіти дарив із періодичністю раз на тиждень. Бувало частіше. Викидала. Він писав їй вірші та залишав на парті перед початком занять. Не читала. Або читала та сміялася. Він просив дозволити Каті віднести її портфель додому. Відмовляла. Смикав за коси. Матюкалась. Нічого, нічого з цього не допомогло. Холодне Катине серце ніяк не тануло. Ну не подобався він їй, і все. Така біда.
Рокам к п’ятнадцяти багато чого змінилося. Олег із сірого каченя перетворився на прекрасного лебедя, володаря дівочих сердець усієї школи. Він був уродливим, але незворушним. Він точно знав, як звуть його майбутню дружину.
- І нехай весь світ стане з ніг на голову, але я досягну своєї мети! – Казав собі Олег час від часу та чекав нагоду перегорнути цей світ.
Катя же піддалася на поклик гормонів та з головою поринула у світ любовних пригод. От тільки цей невгамовний Олег їй постійно заважав. Вештався за нею ледь не всюди. І що ті дурненькі дівчата у ньому знаходять?
- Ладно, дам йому один раз. Може, відстане? – Подумала якось Катя.
Й дала. Проте Олег, приголомшений своєю довгоочікуваною перемогою, не збирався відчіплятися від дівчини. Секс із нею він сприймав як доказ вірності свого шляху. Він знав, як звуть його майбутню дружину. І мета ця була вже трохи ближчою, ніж всі ці роки. Принаймні, він тепер знав, яка Катя на смак. І смак цей йому подобався.
Катя не могла повірити. Ну що ще йому потрібно? Вона і так дала Олегові набагато більше, ніж збиралася. От йолоп! Не відстає. Все життя псує. Із-за цього безкоштовного додатку з нею вже й так хлопці зустрічатися відмовляються. Бояться Олега. Він, кажуть, відлупцював одного її залицяльника. Тупа скотина!

2.
Тим часом школьний період їхнього життя підходив до закінчення. Останні уроки, останній дзвоник, останні екзамени, останні сльози, випускний вечір, дискотека, «Машина времени», «Boney M», «АВВА», поцілунки.
От тільки у Олега в цьому плані було все не просто. Які поцілунки, якщо Катя вже рік, як не дає йому не те що поцілувати її, але й просто заговорити до неї. Дурепа!
І тоді Олег зробив те, на що вже кілька років сподівалася жіноча частина школи. Він вирішив почати зустрічатися з кимось іншим. Не довго. Просто, щоби не забути смак дівчини. Він же знав ім’я своєї майбутньої дружини.
За три дні до випускного Олег запросив на перше побачення Тетянку, що сиділа за партою перед ним. Запросив прямо під час іспиту. Дівчина думала, що він їй тягне шпаргалку з відповідями по алгебрі. А там було запрошення провести разом вечір. Тетянка так розхвилювалася, що завалила цей іспит. Склала на чотири. Проте, що там той екзамен (мама вб’є!), якщо вона сьогодні йде цілуватися, а, може, й ще щось робити, із першим красенем школи.

Олег був задоволений собою та Тетянкою. Він хоч трохи відволікся від свого невдалого кохання. А Тетянка всіляко допомагала йому в цьому. Вона виявилася такою вправною в амурних справах. Мммм. Цікаво, чи лишилась у старших класах школи хоча б одна цнотлива дівчина? Оксана Трифонова! Точно! Хто на неї, взагалі, гляне?

Випускний вечір вдався на славу. Дискотека, «Машина времени», «Boney M», «ABBA», сльози, поцілунки. Олег цілувався з Тетянкою нахабно відверто. На очах у всієї паралелі, батьків і педагогічного колективу школи. Однокласниці особливо уважно придивлялися до цих поцілунків. Не всі з них витримали таке емоційне навантаження. Багато хто в ярості передчасно пішов додому.
Олег тріумфував. Нехай знають, який він! Ні! Нехай ЗНАЄ, який він! Олег краєм ока намагався вихопити із натовпу причетних до їхнього випуску людей Катю. Її не було. Жаль, що вона це не бачить.

У той день він порвав з Тетянкою. Вона, хоч і була чудовою смачною на смак дівчиною, проте її звали не Катя. А Олег точно знав ім’я своєї майбутньої дружини.

3.
Ще Олег знав, куди збиралася поступати Катя. Вона йшла на юридичний факультет. Він же юристом бути ніяк не збирався. Тому поступив на філологію. Щоб вчитися в одному корпусі Університету з коханою.
Коли Катя дізналася, що їй і в дорослому житті не здихатися надокучливого хлопця, то почала роздумувати над тим, щоби перейти кудись в інший ВУЗ, чи, взагалі, поїхати вчитися в Харків, Москву чи Новосибірськ. Там Олег її точно не дістане. Проте батьки тільки посміялися над подібними планами доньки. Вони нікуди не збиралися перебиратися з цього міста і, взагалі, з УРСР. Вони планували, як і багато їхніх далекосхідних колег, вийти на пенсію у цих краях. А до пенсії було не так уже й далеко.
Тому Катерині Іванівні довелося змиритися з тим, що ще п’ять років спокою в неї не буде.
Олег же тішився. У нього було ще як мінімум п’ять років на те, щоби змусити Катю стати його дівчиною, а потім і жінкою.

4.
Ніхто з її нових друзів не знав про існування Олега. Тому вона спробувала розпочати життя заново.
Проте Олег знав розклад її занять, семінарів і відвідань басейну. І всюди, де тільки це було можливо, він був поруч. Катя страшенно нервувала через це. Інколи вона зривалася. Лупцювала Олега, ображала його останніми словами. Той не ображався. Він просто чекав. Чекав на власне щастя. Ну, і на Катине також. Без цього нікуди.
¬¬Однокурсники цікавились.
- Це твій хлопець? – Питали вони неї.
- Ні! – Відповідала Катя.
- Ну, слава Богові! – Вони мали певні плани на неї.
Однокурсниці також цікавились.
- Це твій хлопець?
- Ні! – Відповідала Катя.
- Ну, слава Богові! – Вони мали певні плани на нього.

5.
Ще на початку першого семестру в університеті Олег зрозумів, що в його житті з’явилася ще одна величезна проблема. Звали цю проблемою Тетянка. Виявилось, що ця дівчина не змирилася з тим, що Олег так швидко розстався з нею. Вона вирішила повернути собі хлопця. Сам же він мав свої плани на цей рахунок. Повернення до Тетянки в них не входило.
Але та була настирливою. Вона не складала рук в очікуванні того моменту, коли любий повернеться до неї. Тетянка переслідувала його всюди, де тільки було можливо. Виявилося, що вона, дізнавшись про плани Олега вступити на філфак, вступила на історичний факультет того ж самого університету. Вони знаходились в одному корпусі на різних поверхах. Зовсім поруч.
Через Тетянку Олег не міг присвячувати Каті стільки часу, скільки хотів. Цей хвіст з’являвся всюди, де тільки він не перебував. Вона зустрічала його в коридорі при виході з лекцій, вона ходила разом з ним у басейн, вона сиділа за сусіднім столом у бібліотеці. Робила вона все це нібито випадково, ніби так просто траплялося, що вони постійно зустрічалися. Проте Олег сам не був новачком у справі насильного притягнення до себе уваги коханої людини і знав, що у цих постійних зіткненнях немає жодної випадковості. І це його бісило. Він не хотів сам собі зізнаватися в тому, що в очах Каті виглядає точно так же, як Тетянка виглядає в його власних очах.

Одного разу йому здалося, що Тетянки немає. Та, навіть, якщо вона десь поруч, то це не так уже й принципово. У будь якому випадку, він відправився в їдальню. Там саме повинна була бути Катя. Велика перерва.
Кохана, дійсно, сиділа з подругами за столиком біля вікна, жувала якусь студентську перепічку, запивала її компотом із сухофруктів. Олег купив ті ж самі продукти, тільки перепічок було дві. Він все ж таки був чоловіком. А чоловіки повинні бути сильними та мужніми. А для цього потрібно добре годуватися.
Сусідній із дівчатами столик не був зайнятим. Тому Олег ніби випадково сів за нього так, щоб не дивитись відверто на об’єкт своєї пристрасті, а бути до нього боком. Профіль у нього був особливо гарним.
Час від часу він зиркав очима на Катю. Та, побачивши, хто сів по сусідству, змінилася в обличчі, перестала посміхатися, насупилася. Вона вирішила швиденько доїсти свою дівочу їжу на втекти звідси. Проте Олег так відверто дивився на неї, що вона не витримала, здійнялася з місця та рушила бити цю потвору.
Олег терпів. Це було не вперше. Він звик до подібного дивацтва коханої. Поб’є трохи, та відчепиться. Буває. Тільки цього разу все відбувалося якось не за планом.
До них із криком: «Вб’ю сучку!» підбігла Тетянка, повалила Катю на підлогу та почала лупцювати її ногами. Подруги Каті заголосили. На місце подій збіглися студенти та викладачі з усіх, навіть найдальших, кутків їдальні. Дівчат розтягнули в різні боки та заспокоїли.
- Якщо ти чи твоя прошмандовка ще хоч раз наблизитесь до мене, я подам на тебе в суд. Зовсім з глузду з’їхали!  – Прокричала Катя Олегові. Він їй повірив. Вона була юристкою.

Вчинок Тетянки його одночасно і злив, і тішив. Злив через те, що вона посміла торкнутися його коханої дівчини. Тішив через те, що Каті нарешті дісталося за те, що вона витворяла з ним всі ці роки. А Тетянка – молодець, хоч і набридлива ідіотка.

З часу тієї бійки в їдальні Олег трохи послабив інтенсивність психологічної атаки на Катю. Він зробив спробу розібратися в собі та в тому, що, взагалі, відбувається в його житті. Загроза судового розгляду хлопця не бентежила. Він готовий був страждати заради свого та Катиного майбутнього. Це ж було так романтично.
Тетянка також вирішила хоч на трохи відчепитися від Олега. Краще розробити якийсь план завоювання його серця, ніж діяти так, як було до цього: відверто та грубо. Її загроза ув’язнення турбувала куди більше, ніж Олега.
Катя полегшено здихнула. Здається, погрози подіяли. Жодного стеження за собою вона тепер не спостерігала. Життя нарешті починалося заново.

6.
Олег довго вагався щодо того, як йому жити далі. Він кохав Катю, проте розумів, що він їй не подобається і подобатися навряд чи буде. Шість останніх років прекрасно ілюстрували цю думку. Шансів не було. Але ж він її кохав! І з цим нічого не можна було вдіяти. Потрібно було жити далі, якомога довше не звертаючи на це увагу. Може, само розсмокчеться. Тетянка його останнім часом не займала. Можна було починати нове життя. А пристрасть перебити чимось не менш … пристрасним. Музикою чи спортом.
Можна навіть і тим, й іншим.
Олег записався у секцію карате. Спочатку він хотів записатися на плавання, яке любив. А потім розсудив, що в басейні у нього будуть великі шанси зустріти Ту-Про-Кого-Не-Можна-Згадувати. Через його це вибір і пав на єдиноборства.
Під ліжком Олег знайшов стару батькову гітару та почав потрохи її опановувати. Через півроку навіть став гітаристом одного з музичних гуртів, яких багато з’являлося в університеті під час Перебудови. Команда називалась «Три товстуни» й складалася з чотирьох дівчат і Олега. Дівчата шляхом таємного голосування обрали його вокалістом гурту. Він при голосуванні  утримався. Утримувався він і далі при існуванні в дівочому колективі. Олег розумів, що рано чи пізно йому доведеться мати тісні стосунки з якоюсь дівчиною. Проте дівчина ця буде точно не із «Трьох товстунів». Йому подобалося бути солістом гурту. І він зовсім не хотів, щоб команда розпалася через любовні склоки та ревнощі між її членами та членкинями.
Музика дедалі більше захоплювала Олега, займала весь його вільний час. Тому довелося покинути зайняття з карате. Чемпіоном Світу йому не стати. А захищатися він більш-менш навчився.

Тим часом Катя перебувала у прострації. Тепер, коли вона стала абсолютно вільною від недолугої надокучливості Олега, можна було жити собі на радість та втіху. Хлопці, музика, секс, алкоголь. Але щось всередині неї щемило. Їй стало незручно жити. Шестирічне існування під ковпаком Олега змусило її звикнути до постійного нагляду, до несвободи, нервів й істеричних зривів. У всіх цих неподобствах був один найголовніший позитив – її щиро та безкорисно кохали. Нехай вона сама не мала жодних приємних почуттів до Олега. Проте вона знала, що він постійно десь поруч, що він стежить за нею, кохає її і, в разі чого, він завжди під рукою, допоможе чи щось таке.
Чим більше Катя була без Олега, тим більше вона розуміла, що вона його кохає. З часом вона стала сама автоматично шукати у натовпі студентів університету знайоме вродливе обличчя свого споконвічного залицяльника. Проте знаходила його рідко. Олег жив новим життям і боявся наступати на старі ледь загоєні рани. Тому він намагався якомога менше перетинатися з Катею. Він приблизно знав усі її життєві маршрути. І намагався без потреби не відвідувати ті місця, в яких можна було побачити Катю. У разі ж випадкового зіткнення із нею Олег старанно робив вигляд, ніби нічого не відбулося і швидко-швидко полишав місце зустрічі.
Катя не могла зрозуміти, що відбувається. Ще нещодавно вона не мала проходу від Олега. А тепер вона сама не дає йому проходу та страждає від того, що коханий не звертає на неї увагу.
Тетянка ж два рази намагалася покінчити з собою. Обидва рази невдало. Не дуже вона й старалася.

7.
«Три товстуни» мали багато концертів. Дівчата з гурту змирилися з тим, що Олег не дістанеться жодній з них і зосередились на творчості. Виходило непогано. Дуже непогано. У ансамблю з’явилася ціла армія поклонників, переважно, жіночої статі. Жіноча частина колективу на таємній нараді постановила, що рішення взяти Олега на посаду фронтмена було цілком вдалим.
У Олега з’явилися гроші та дівчата. І сенс життя. У свої двадцять років він став чи не найпопулярнішою молодою людиною міста. При цьому навіть в комсомолі не був.
Катя не могла повірити, що все це відбувається саме з нею. Той, кого вона як повна дурепа відвергла, тепер є секс-символом усього студентського руху Дніпропетровська. Найбажанішим хлопцем. Лідером найкрутішого гурту. Це ж потрібно було бути такою ідіоткою? – Карала себе вона.
- Це ж потрібно було бути таким ідіотом? – Карав себе Олег, схиляючи до близькості чергову свою фанатку.
- Це ж потрібно було бути такою ідіоткою? – Карала себе Тетянка, коли прийшла в себе в лікарні.
У всіх трьох були плани на майбутнє і шляхи їхньої реалізації.

8.
Першою почала Катя. Вона прийшла в університет з самого ранку, ще перед першою лекцією та почала чекати в холі на Олега. Той прийшов лише близько десятої. Катя не давала знати про себе, поки він не зайшов у ліфт. Тоді вона швидко вбігла туди ж і натиснула кнопку найвищого поверху. Олег не встиг нічого зробити. Двері ліфта зачинились на понесли їх вгору.
Олег був готовий заплакати. Він більше року всіляко вичавлював із себе всі спогади про Катю, намагався не зустрічатися з нею. Тільки-тільки йому почало здаватися, ніби дитяче кохання пройшло. І тут на тобі! Обличчям до обличчя. Вдвох. У ліфті. Це фіаско.
Катя, нарешті опинившись так близько з об’єктом свого кохання, вирішила не гаяти час і поцілувала Олега.
- От курва! – Встиг подумати він перш ніж повністю віддатися таким знайомим почуттям кохання до цієї дівчини. Він майже забув, яка вона на смак.

Дівчата з гурту «Три товстуни», дізнавшись про появу постійної подружки у свого фронтмена, образились. Вони давно змирилися з недоступністю Олега, самі завели собі хлопців, але всі його любовні пригоди сприймали як зраду. Почалася хвиля істерик і скандалів. Дівчата вмовляли Олега кинути Катю, апелюючи до іміджу гурту та його соліста. Як він може бути секс-символом, маючи дівчину? Це не по-рокерськи, це по-комсомольськи. Олег чхати хотів на ці аргументи. Він був дійсно щасливим. А, якщо дівчата не хочуть його бачити таким, то він піде з «Трьох товстунів». Невелика втрата.
На наступну репетицію він не прийшов. Поїхав із Катею на природу гуляти лісом, пити вино та займатися сексом. Він мріяв про це з дванадцяти років.
Дівчата порадились і відкритим голосуванням виключили зарозумілого Олега з числа членів гурту. Через два місяці «Три товстуни» розпалися. Оксана завагітніла, Люба закохалася, Юля переїхала в Ізраїль, а Женя нічого не могла робити сама й змирилася з втратою слави та, що особливо прикро, джерела неабияких доходів.

9.
Олег нарешті отримав спокій та кохану людину. Катя отримала те ж саме. А от Тетянка не отримала нічого, крім довідки з психоневрологічного диспансеру. Коханці ж уже давно майже забули про її існування, а, якщо й згадували, то тільки в жартівливому аспекті. Тепер та ситуація з бійкою в їдальні на першому курсі здавалася їм такою кумедною. Ну як вони могли бути тоді такими ідіотами?
Тетянці же було не до жартів. Вона давно вилетіла з університету і поновленню не підлягала. Перебування на обліку в Ігреньскій лікарні не дозволяло їй повернутися до навчання. Єдиною метою життя Тетянки стала нав’язлива ідея щодо Олега. Вона пробувала йому телефонувати, проте його батьки, звикнувши до майже цілодобових телефонних дзвінків прихильниць творчості сина, завжди відповідали, що того немає вдома. Так частіше за все і було. Олег і Катя майже не відходили один від одного, смакуючи кожну секунду, коли були разом. Стільки часу було згаяно з обох сторін. Потрібно було надолужувати.
До Тетянки доходили чутки, ніби Олег почав зустрічатися з їхньою спільною однокласницею Катею. От курва! Вона ще в школі крутила носом, коли всі дівчата непритомніли від одного його слова, спрямованого до них. Це через неї він бідолаха так страждав. І от тепер ця гадюка посміла знов відібрати Олега у Тетянки. Катя не заслуговувала на нього.

А Катя і Олег не знали про існування таємних чорних планів щодо себе, і тому були щасливі.
- Який же він молодець! – Думала Катя, коли Олег її кожного дня відводив на заняття та забирав з них. – Спеціально поступив на філологічний факультет, знаючи, що я буду вчитися в цьому самому корпусі.
Те, що раніше дратувало її в Олегові, тепер було приводом для ще більшої закоханості в нього. Те, що раніше змушувало її страждати, зараз приносило найбільше задоволення в світі.

10.
Майже родинна ідилія була порушена тоді, коли в будинку Олега роздався черговий телефонний дзвінок.
- Хто? – Коротко спитав втомлений після робочого дня батько.
- Я від Каті. У мене є термінова справа до Олега.
- Олеже, тут терміново! – Закричав на всю квартиру вже майже посивілий чоловік.
- Алло. – Сказав Олег у слухавку.
- Це Тетяна. – Роздалося з іншого боку.
- Яка Тетяна? – Він уже забув, коли в останній раз бачив її та думав про неї. Не до цього.
- Випускний вечір. Пам’ятаєш?
- Пам’ятаю. – Відповів він після паузи в п’ять секунд. Олег згадав.
- Це добре. Тоді слухай. У мене зараз твоя дівчина. Приходь сюди. Якщо не прийдеш, вона загине. Швиденько йди. Підеш?
Олег мовчав. Думав. Згадував, коли він востаннє бачився з Катею, що казав їй, що вона йому казала.
- Олеже!
- Що?
- Ти прийдеш?
- Куди?
Тетянка продиктувала адресу. Це було в сусідньому будинку.
- Зараз. – Пообіцяв Олег. Він прийде у будь-якому випадку. Якщо там Каті й немає, то все рівно буде доречно поговорити з Тетянкою. Раз і назавжди. Так поговорити, щоби відбити в неї бажання так його лякати. Та, взагалі, будь-які бажання. Досить! Не діти вже!
Олег зателефонував Каті. Батьки відповіли, що її немає дома. Здивувались. Що це він таке питає, якщо він сам годину тому запросив її на прогулянку. Олега почало трусити. Від його квартири до квартири Тетянки було дві-три хвилини ходу, якщо не чекати на ліфт і спускатися ходами пішки.
Три хвилини. Три хвилини. Аби нічого не сталося за ці три хвилини!
Олег подзвонив у двері. Тетянка відкрила майже зразу. Чекала на нього.
- Де Катя?! – Заголосив Олег.
- Немає. – Спокійно відповіла хазяйка квартири.
- Як це немає? Ти ж казала, що вона у тебе!
- Тут немає.
- А де тоді?
- Ніде.
- Як це ніде? Що ти таке кажеш?
- Немає більше твоєї Каті. Цієї стерви. Вона змушувала тебе страждати та поплатилася за це. Дрянь.
- Як це? – Олег змушував себе не вірити в ці слова. Він до останнього тримався, намагався думати, що не вірно зрозумів теревені цієї божевільної.
- Так! Невже ти не розумієш? Вона померла! Все! Ти вільний! Любий, ти вільний! – Вона спробувала його поцілувати.
Олег вдарив Тетянку, потім схопив її за волосся та наказав:
- Де вона? Веди мене!
- Знаєш трубу, що йде вздовж Набережної?
Хлопець кинув цю потвору та з усіх сил побіг туди, куди вона вказала. Люди, машини, дерева, дорога. Все було ніби в іншому світі. Труба була єдиним об’єктом, що існував зараз в Олежиній реальності. Труба.
Вхід у трубу, яка повинна була за задумом проводити гарячу воду з Придніпровської ГЕС на житлові масиви Правого Берегу, був один. Олег без роздумів занурився в нього. Десять метрів ходу. Нічого підозрілого немає. Невже та дурепа пожартувала? І тут він перечепився через щось масивне та впав. Впав обличчям у якусь рідину.
- Кров… - Зрозумів Олег, відчувши кисло-солодкий смак. Він почав нащупувати те, через що він перечепився. Це було тіло.
- Нехай це буде якась друга людина: бізнесмен, жертва Чикатило, повія, міліціонер. Будь-хто, аби не Катя!
Він почав витягувати мерця на повітря. Сумнівів не було. Це Катя, Катя.
Олег, хоч і не був юристом, але пречудово розумів, що він у халепі. Всі докази проти нього. Батьки Каті вважають, що це він покликав їхню доньку на побачення. Труп знайшов також він. Тетянку звинуватити не вдасться. По-перше, у неї немає причин для скоєння злочину. По-друге, вона, взагалі, божевільна. Тобто суду не підлягає. Навіть, якщо адвокатам вдасться доказати його невинність, міліція у КПЗ встигне відбити йому нирки, вибиваючи свідчення. Погана, погана ситуація.
Не так він собі уявляв шоковий стан. Жодних істерик, жодного ступору, взагалі, жодних почуттів. Тільки суха активна робота мозку.
Олег зробив вибір. Він обережно взяв на руки тіло колишньої коханої, поцілував її в закривавлені губи та поніс назад у трубу. Перед цим озирнувся навколо. Жодного свідку. Це добре, це дуже добре. Він заніс Катю далеко. Зупинився тільки тоді, коли зрозумів, що тут її точно ніхто не знайде. Тепер йому потрібно тільки якось нейтралізувати Тетянку та чекати закриття діла, вдаючи при цьому невтішного вдівця.
Він ішов трубою назад. Навпомацки. Жодного джерела світла. І тут почув чиєсь схлипування.
- Олеже! Олеже! – Гукав його хтось.
У нього з’явився промінь надії. Невже?
Проте це була не Катя, це була Тетянка.
Олег зупинився та притих. Намагався не дихати. Нехай підійде. Ближче, дівчинко, ближче.
Тетянка підійшла зовсім близько.
- Олеже! – Погукала вона.
Він не відповів. Зробив випад з тих, якому навчився на секції карате, та повалив тварюку на підлогу. Олег нащупав Тетянине горло та міцно стиснув його руками.
- Олеже… - Ледь прошепотіла вона з останніх сил. Але її коханий був безжалісним. Він не послаблював хватки хвилин п’ять. Поки остаточно не зрозумів, що дівчина втратила всі ознаки життя.
Тоді Олег заспокоївся. Справу зроблено. Потрібно вибиратися звідси непоміченим.
Коли він вийшов із труби, вже потемнішало. Олег починав вірити в Бога. Той явно був на його боці. Хлопець відправився на берег Дніпра. Він скупався, змивши з себе кров. У річці же втопив свій закривавлений одяг. Батькам сказав, що, поки вони з Катею купалися, хтось поцупив їхній одяг.
- З Катею все нормально? Як вона це пережила? – Спитали батьки.
- Нормально пережила. Довів її додому. Не турбуйтесь. – Посміхнувся Олег.
Він закрився в своїй кімнаті. Й от тоді на нього нахлинуло…

11.
Олег був застрілений міліціонером тієї ж ночі при спробі втечі з патрульного УАЗику. Підозрюваного у подвійному вбивстві везли у відділення на допит. Не довезли.

12.
Роки зо два могила Олега Світлого була місцем паломництва любителів дніпропетровської рок-музики. Багато хто не міг змиритися з розпадом культового наприкінці вісімдесятих-початку дев’яностих гурту «Три товстуни». Особливо всіх вразила передчасна смерть Олега. Він був таким талановитим і гарним. Але, подумати тільки, вбив двох дівчат. Невже йому було мало жіночої любові?
Році в дев’яносто четвертому паломництво потрохи припинилось. Фінансові негаразди та інші глобальні катаклізми змусили колишніх підлітків забути про загиблого кумира. Тим більше, що він виявився маніяком. Останніми на могилу прийшли двоє жінок. Оксана та Тетянка. Перша грала на клавішах у «Трьох товстунах». Друга була її трирічною донькою.
Жінки довго мовчки стояли на могилі. Оксану охопили спогади. А Тетянці просто не було що сказати. Та не дуже ще й вміла.
- Подивись і запам’ятай, Тетянко! – Сказала їй мама, вказуючи на надгробок.
Дівчинка подивилась у спокійне вродливе чорно-біле обличчя свого батька. Ще довго воно їй буде снитися.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Тепер пойняв.

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© ВКВ, 17-03-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Грет Кос, 12-03-2008

Максиме, це ви, чи нє?

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Барракуда (читач ГАКу), 11-03-2008

Тетянка

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© RemiK, 11-03-2008

Знати точно ім'я майбутньої дружини

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Олег Derim, 11-03-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 11-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.6870601177216 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …