Кажуть, як не слухаєшся, прийде бабайко і вкраде.
Це коли малий був, дуже боявся. Як спати лягав, то всі шафки закривав і дивився, щоб було видно двері. Тіпа прийде бабайко, а я йо по голові подушкою На! А сам тікать до матері в спальню.
- Мам, а шо це?
- Де?
- Осьо.
- Гм. Груди.
- Ого! А шо в мене таких нема?
- А тобі треба?
- А тобі?
- Не колупайся в носі. Сядь прямо! Кому сказала.
Якщо буду себе вести погано, то ображу Боженьку. Він запише мені гріх і на суді перед ангелами сваритиме. А потім відправить прибирати райський сад тупими граблями. Ми в школі завжди, як по завучкє м’ячем попадем, так потом пів дня ділянку гребемо. Я, Редька і Гриня.
Гриня в класі новенький. З області приїхав. Ніхто з ним не дружив, поки ми не рішили зв’язать двері в кабінеті фізики та історії (вони напротів). Тіпа дирк-дирк, а знутрі шоб не открить.
Так я ж придумав! Редька найшов мотузку! А в’язать всі засцяли. І раптом Гриня. Дайте, ребя, поможу! І зв’язав!
Ох і реготу було! Ох і сміху! Батько мене лаяв на пів вулиці. Грині написали в щоденник красною ручкою. А Редька сидів на груші поки історичка Лагутіна шукала його з шваброю.
- Діду, а ви так умієте?
- Га?
- Так умієте???!!!!!!!
- Шо ти робиш, нехристь?
- Пускаю мильні пузирі. Дивіться – тре розвести в ковші шампунь (не беріть, діду, мамин, бо лаятиме), розкрутити ручку шарікову (отак) і дуть.
- Га?!
- І дуууть!!!!!!
- Хто іде?!
- Дуть, діду!!!! Тіки обережно, тоді пузир великий буде і гарнюній. А можна ще на столі. Знаєте? Один, а потім ручку просуваєш – і внутрі ще один. Я так можу цілих три!
- Ну!
- Тіко дуйте, діду, над ковром, бо впаде на меблю – буде пляма і не відітрете. От як отута на тумбочкі, під серветочкою.
- Ах ти паразіт!
- Партизан?
- Щас ти в мене получиш, партизанів. Ану матері помагать на город!
В мене летить з десяток отборних слів.
Я хутко пробігаю через кущі смородини і, коли вже видно паркан, ховаюся під бузком. Дідо ще трохи шорхаються двором і йдуть до хати дивитись «Мєнтів».
І шоб тепер я комусь щось розказав? Про аплікацію «Веселі кошенята», яку ми робили на трудах, взагалі ні слова тепер!
А це ж просто – вирізаєш по контуру кошенятко з ненужної хутряної папиної бобрової шапки…
