Доброго часу доби, шановний читач!
Ця невеличка бібліотека була створена для того, щоб зібрати посилання на найкращі твори, опубліковані від часу заснування "Гоголівської Академії".
Оскільки упорядник бібліотеки має свої погляди на літературу, відмінні від звичних на цьому сайті, то Ви не знайдете тут посилань на стьоб, потік свідомості, твори, написані суржиком, і тексти з надмірним вживанням ненормативної лексики.
Твори подаються у двох режимах: часовому (в порядку опублікування) і за абеткою (наприкінці є перелік імен авторів та назв їхніх творів з посиланнями на сторінки авторів, а не на твори).
Також Ви майже не знайдете тут посилань на щоденники і твори про кохання, де немає сюжету або героїв, бо такі твори зазвичай незавершені сюжетно або емоційно, тому погано запам’ятовуються.
Бібліотека буде поповнюватися раз на місяць або квартал в залежності від кількості якісних творів, що були розміщені на сайті і привернули мою увагу. Кожен твір перевіряється часом, і якщо залишається в пам’яті більше кількох тижнів або місяців, то потрапить до списків бібліотеки.
Імовірно, що якісь якісні твори зостануться поза цією бібліотекою, але перелік того, що "не варто читати", я вирішила не робити. Якщо ж якісь якісні твори будуть пропущені, то також є імовірність, що потім я ще повернуся до творчості обійденого увагою автора, коли він розмістить на сайті нові твори.
Натхнення, творчих здобутків! І багато цікавих творів!
Як власних, так і тих, після читання яких хочеться створювати щось своє, нове, оригінальне і повне життя та енергії.
З повагою, упорядник бібліотеки, Хижий Птах
Сьогодні в бібліотеці знаходиться 50 творів від 21 автора.
Ірина Антіпова "Серце" Жанр: Казка/Фентезі Обсяг: 4,5 тис. зн. з пробілами Додано: 12-04-2005 З твору: "Шелест легких дитячих кроків віддаляється від голосу, і він, можливо, хотів би наздогнати малу, але дорослі не вміють гратися в піжмурки, вони не бачать Темряви, великої, яскравої, теплої, веселої, вони бачать темінь - дрібну завісу, заваду для очей, ворога, неприємність. На темній галявині не знайти дитини, впевненої, що вона - в казковому лісі.
- Кров? - здивовано спитав інший голос. - Звідки ж тут...
- ...таке? - закінчив третій.
- Уламок серця? - задумливо проговорив четвертий. - Його?
- Гей! - крик першого голосу перекрив його кроки, важкі, незграбніші за дитячі. - Агов! Мала! Мала, де ти! Мала, віддай це! Віддай, чуєш? Це не можна, це його, це ж... Мала!
Але тільки сміх був йому відповіддю. Таємничий, напівказковий, він летів звідусіль, і здавалось, що сміється сам ліс". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/1
Надія Петренко "КАЗКА ПРО НОВИЙ РІК" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 7,2 тис. зн. з пробілами Додано: 12-04-2005 З твору: "Давним-давно, може, за мільйони світлових літ, коли наша планета була звичайнісіньким уламком якогось невідомого світу й гасала по чорному Космосу без руля і без вітрил, не було на ній нічого, крім товстелезного льодяного панцира. Єдиним господарем на тому льодовищі був Мороз, а владарювала Льодяна Королева". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4
Надія Петренко "КАЗКА З ЛЕЛЕЧОГО ГНІЗДА" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 12 тис. зн. з пробілами Додано: 12-04-2005 З твору: "На старій березі з обламаною колись вітром верхівкою було лелече гніздо. А у гнізді самотньо стояв уже оперений Буслик і махав крилами, розганяючи полудневу спеку, а заодне й вправляючи крила, на яких йому час було злітати в небо. Але Буслик... боявся". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5
Надія Петренко "КАЗКА ПРО ВИСОКУ ЛЮБОВ" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 3 тис. зн. з пробілами Додано: 12-04-2005 З твору: "Нічого того Метелик не бачив і не чув. Він спав собі під листком, а коли прокинувся, над його садом сяяла неймовірної краси безмісячно-зоряна ніч, зовсім не схожа на минулу. Усе в ній було виразнішим, гострішим, чіткішим, запахи, обриси, звуки. А головне - сяючий безкрай неба з міріадами дрібних і великих, спокійних і мерехтливих, сліпучосяйних і приглушено-ясних, прекрасних зірок.
“Квіти ночі!” - подумав Метелик. І раптом серед них побачив свою Зірку. Вона була найкраща і серед міріадів - єдина, якої йому хотілося б досягнути". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/6
Надія Петренко "КАЗКА ПРО МУДРОГО МАЙСТРА" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 2,5 тис. зн. з пробілами Додано: 12-04-2005 З твору: "Десь колись жив собі на світі чоловік, який заробляв собі на прожиток тим, що копав колодязі. Ходив від села до села, від міста до міста, заглядав у маленькі селища й на хутори, і скрізь питав, чи не треба колодязя викопати. І скрізь знаходився бодай один господар, якому новий колодязь був конче потрібен". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/7
Камаєв Юрій "Нездолане прокляття" Жанр: Фентезі Обсяг: 44 тис. зн. з пробілами Додано: 17-05-2005 З твору: "Кінь обережно ступав залишками бруківки, вершниця насторожено вслухалася в звуки Мертвого міста. Органи чуття: зір, слух, те чому беззаперечно довіряєш, тут можуть зіграти злий жарт. Вона рвучко обернулась на плач дитини за спиною, але там, звісно, лише вітер гуляв серед розпеченого каміння. Де ж тут взятися дитині, в мертвій пустелі, де до води три кінні переходи... Її переслідував гомін східного базару, галас забутими давніми мовами. З гарячого марева все чіткіше і чіткіше повставав палац, дивна суміш багатоярусних, загнутих догори червоних ханьських дашків, круглих блакитних куполів, схожих на кянзькі та стрімких фризьких веж, що рвались в небо, - творіння поневолених будівничих з різних країн. Великий Завойовник спочатку звелів їх убити, але потім розчулився красою палацу і лише осліпив, - так каже легенда". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/57
Камаєв Юрій "Тінь" Жанр: Східне фентезі Обсяг: 23 тис. зн. з пробілами Додано: 18-06-2005 З твору: "Генерал Кхань вперше йшов до палацу Імператора. Вузький місток ніби висів над темною прозорою водою, де ліниво плавали дивовижні риби, яких ніколи не зустрінеш у природі і квітли прекрасні білі лотоси.
Стежка Бога... На неї мали право ступити лише Імператор і чотири найвищих сановника країни. І ось він нарешті побачить Рівного Богу, за якого віддано воював з не шкодуючи ні себе, ні своїх солдатів. І в засушливих степах, в лісах та заболочених рівнинах, на засніжених гірських перевалах генерал здобував Імперії перемогу за перемогою. Слава військового генія прийшла до нього після недавньої неймовірної і приголомшливої перемоги над могутньою армією держави Чосон, що безславно здалася, загнана в непрохідні трясовини". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/149
Камаєв Юрій "Останнє запитання" Жанр: Містика Обсяг: 18,6 тис. зн. з пробілами Додано: 28-11-2005 З твору: "Цього ранку опустився густий туман. Утім старий хотів потрапити на недільну службу. Він сів за кермо, повернув ключ. Старий двигун колись дорогого та респектабельного авта загудів солідною басовитою нотою. Жовті фари розрізали імлу. Він їхав поволі та зосереджено пильнував сіру стрічку слизької дороги.
Раптом Петро зауважив постать на узбіччі. Мабуть якийсь із тих гіпі ловить попутку для своїх далеких та безцільних подорожей. Він ніколи не підвозив цих підозрілих нероб. Та за мить старий упізнав його. Мишаста німецька шинель, закинутий за плече атвомат-фінка, не припалена цигарка та сірі насмішкуваті очі...
Ні! Це неможливо... Старий вдавив педаль акселератора до підлоги. Машина рвучко видала гарантовані виробником шість секунд розгону до максимальної швидкості. Його втиснуло в крісло і лише за мить він побачив величезну вантажівку, що випливала з туману. Різко вивернувши кермо на межі непоправного, він ледве встиг уникнути зіткнення". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/537
Василь Федорів "Твір" Жанр: Казка для дорослих Обсяг: 3,5 тис. зн. з пробілами Додано: 26-03-2006 З твору: "Письменник був класиком. Країна пишалася Письменником. І сьогодні він мав святкувати свій день народження.
- Я підозрював, що цим скінчиться, - сказав найближчий друг Письменника. - В одному з перших його оповідань описаний такий випадок: письменник умирає у свій день народження. Пам'ятаєте?
Усі промовчали. Тиша була настільки важкою, що хтось з молодих не витримав і запропонував вийти на свіже повітря.
- Це жахливо, - сказав він, коли всі вийшли - Я мало не назвав його дружину вдовою. А він же ще живий!
- Жахливо те, що я не пам'ятаю це оповідання, - сказала жінка, яка прийшла до Письменника з зовсім маленькою дівчинкою, своєю дочкою.
- А мені жахливим видається те, що я не пам'ятаю, коли останній раз читав хоч якийсь його твір, - сумно підтримав розмову літній, сивий чоловік.
- А що тут дивного ? - пожвавився молодий. Давно існує визначення, що класика - це те, що усі хвалять, але ніхто не читає". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/931
Василь Федорів "Миколаївське небо" Жанр: Фантастика Обсяг: 20,5 тис. зн. з пробілами Додано: 14-05-2006 З твору: "- Бодю, пристебнися! - Андрій кинув на сина короткий погляд і рушив з місця.
- З Богом! - зітхнула Віра на заднім сидінні. - Ти тільки не жени сильно.
- Та тут знаки підганяють! - кинувши кермо й розвівши в сторони руки, показав Андрій на дорогу. - Менше двохсот не можна.
- От більше двохсот і не ...- почала було дружина, але різко зупинилася.
- І не обмежуй себе, - продовжив мамину фразу Богдан і весело подивився на батька.
Той схвально підморгнув у відповідь і натиснув педаль газу до упору. Машина понеслася по прямому шосе. Рекламні щити уздовж дороги миготіли все частіше й частіше, поки не почали зливатися в одну розмиту смугу. Віра відірвала погляд від цієї картини й зітхнула.
- Нікуди не сховаєшся від цієї реклами. І який сенс, якщо я там нічого не розберу.
- Двадцять п'ятий кадр, - не відриваючи погляду від дороги, відповів Андрій.- Свідомість не розуміє, а підсвідомість фіксує й запам'ятовує те, що хоче рекламодавець.
- Я ще розумію, коли дають якусь інформацію, коли довідуєшся про щось нове. А коли от так нав'язливо: купи-купи-купи, пий-пий-пий, їш-їш-їш. О! Набридли. Скоріше б Миколаїв". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/1291
Наталія Добжанська "Легенда про залізну вежу" Жанр: Казкова притча Обсяг: 13,7 тис. зн. з пробілами Додано: 19-09-2006 З твору: "Ще не так давно живі були люди в передгір’ї, які пам’ятали переказану їм від предків легенду про залізну вежу.
...Вона стояла самотнім сторожем на самому краю королівства мирів. Чорними зіницями порожніх бійниць вікон вдивлялася у тільки їй відому далечінь. І лише їй було відомо, що бачили її очі: минуле чи майбутнє, близьке чи далеке... Проте в кожного, хто якимось лихом заблукавши, наближався до залізної вежі, серце калаталося швидко, у паніці, язик німів, прилипнувши до піднебіння, волосся ставало дибки від жахливого передчуття, і жахіття марилися ув очах... Хто хрестився і бубонів молитви, проминаючи її, а хто прожогом розвертався і біг куди очі видять - аби лише опинитись якнайдалі від неї - носія страху". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/2087
Тетяна Мельник "Мрія і Марія" Жанр: Казка для дітей молодшого шкільного віку Обсяг: 79 тис. зн. з пробілами Додано: 23-09-2006 З твору: "На найвищій башті самого найбільшого палацу Королівства Мрій стався переполох. Найстаріший астроном країни, Астронім, запримітив у своєму чарівному телескопі народження нової зірки, яка повинна була з’явитись за його власними розрахунками лише через сто років. Це була катастрофа, оскільки всі зіркові карти і гороскопи уже були складені на десятки років наперед. Що тепер буде з новою зіркою? Хто вона? Як ця зірка вплине на життя цілого Всесвіту, який ще не готовий до її народження! Катастрофа...
Астронім біг по сходах кам"яної башти і вперше в житті не мав відповіді на жодне запитання. Всі астрономічні закони і формули заперечували існування цієї зірки, проте всупереч усім правилам науки вона уже почала випромінювати свою енергію. Потрібно було терміново скликати раду астрономів-старійшин". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/1858 (1 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/2102 (2 частина)
Virlena "Чорна панна" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 11,5 тис. зн. з пробілами Додано: 05-10-2006 З твору: "Роман закохався у неї з першого погляду. Тихо скрипнули двері напівпустої кав`ярні, цокнули каблуки - і він не міг не озирнутися. А озирнувшись, зрозумів, що пропав. Вона поважно пройшла до сусіднього столика, замовила каву. Хода королеви. Легка посмішка на обличчі, недбалий погляд навкруги, перш ніж відкрити потріпане меню. І Романові враз страшенно, до божевілля захотілося, щоб вона посміхнулася саме йому. Йому одному. Кілька хвилин він крадькома придивлявся до незнайомки: невеликі ніжки у чорних шкіряних туфельках на високих підборах, та й сама невисокого зросту, чорна спідниця до середини коліна і чорна ж кофтинка із круглим глибоким вирізом, прикрашена вишивкою і стразами. Не траур, не печаль - стиль. Блискуче чорне каре акуратно підтримують темні окуляри, світла, ледь засмагла шкіра, ідеально наманікюрені пальчики злегка вистукують по столу. Вона була як фатум. Красива і неосяжна як ніч. І чорний їй страшенно личив". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/2165
Наталія Добжанська "Легенда про Ріку та Пустельний Вітер" Жанр: Казкова притча Обсяг: 18,8 тис. зн. з пробілами Додано: 09-10-2006 З твору: "Давно-давно пролітав собі Вітер-мандрівник над землею, шукаючи пристановиська. І вподобав він зелену оазу, що буяла пишним та соковитим листям, квітнула п’янкими пахощами та рясніла веселими барвистими плодами. І оселився Вітер на високій хмарині в небі над оазою, і заснувався там. І з тих пір радісніше стало жити мешканцям тієї оази: спекотний день видавався не таким задушливим із прохолодним вітерцем, а грозові хмари розвівалися геть повітряним помічником, залишаючи тільки вологу росу для соковитої трави... Тішилися люди, маючи таке небесне покровительство. Радів і Вітер їхньому щастю - і тому мирові, що овівав їх...
Та з часом люди звикли і до щедрих врожаїв, і до сприятливої погоди, і до допомоги Вітру - і сприймали таке сприяння як належне, не надаючи йому ніякої ваги, не звертаючи уваги на Вітер, ба часом дорікаючи йому - як скине, бува, пустотливо комусь капелюха, а чи зерно розсіє по полю, а чи пострушує плоди з дерев - бажалося іноді Вітру і так похазяйнувати... І не стереглися люди у висловах, не стримувалися. І почув якось Вітер, пролітаючи над якоюсь оселею:
Та... вітер у нього в голові, - кинула якась селянка.
Зціпив зуби Вітер, притих, прислухався.
Так... Безпутний він, безтолковий якийсь, одне слово - нерозумний, - продовжувала жінка.
Що вітер, то вітер, - погодився якийсь чоловік.
Прикро стало Вітру, образливо. Зарухався, заметався, не здатний втамувати свій неспокій. Бурею повіяло в повітрі. Задзвеніли шибки, задвигтіли дахи, замело-закурило дороги". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/2205
Ira "Голочка та Подушечка" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 8,3 тис. зн. з пробілами Додано: 12-10-2006 З твору: "Оленка і вирвавши із рук сестрички маленьку тендітну ляльку із довгим золотистим волоссям та побігла у коридор, перекинувши дорогою іграшковий будиночок, що розсипався на маленькі кубики.
Світланка, з повними очима сліз, побігла слідом.
- Оленко, Оленко віддай мені ляльку! Ось я тебе! - доганяла сестричку Світланка, та тримаючи велику книжку „Казки” у руках, боляче ударила її, від чого усі сторінки книги розсипались. Оленка вчепилась у руденькі косички сестри і вони борюкаючись та царапаючи одна одну покотились по долівці.
А маленька лялька, що була у руках Оленки закотилась під стіл.
Раптом лялька закліпала очками і стала на свої маленькі ніжки.
- Бріті-тім-бріті-бом! - вигукнула вона.
А дівчатка, не зрозумівши що діється, почали зменшуватись, зменшуватись, аж поки не стали завбільшки з горіх". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/2228
Ira "Груша" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 4,5 тис. зн. з пробілами Додано: 16-10-2006 З твору: "Зима була холодна та сніжна того року, а було це так давно. Мені було всього дванадцять. Я підійшла до неї, вона навіть не здригнулась, та для мене це була безмовна подруга.
- Як ти тут, холодно напевно. Як мені допомогти, як тебе зігріти? Потерпи ще трошки, скоро весна, сонце пригріє. У тебе он бік зовсім обдертий, оголився, хто тебе так? Рідна моя ти, давай я тебе полікую, снігом замащу, землі ж тепло під снігом, то й тобі може буде хоч трошки тепліше. Правда? Ось так. Ну як тепліше? Притулюсь до тебе. А знаєш, подруго, я ж поговорити з тобою прийшла, сестри ж чи брата рідного я не маю, а шкільні подруги? Ой, та чи подруги вони? Одна ти у мене, і вислухаєш і корити не будеш. Я от так думаю, чому так несправедливо все, за що мене Бог карає? Це я про батька. Чому він пішов? Дівчата у класі зі мною тепер не розмовляють. За що ж це?
Груша мовчала". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/2258
Камаєв Юрій "Скрипка Кривого Омелька" Жанр: Містика Обсяг: 8,8 тис. зн. з пробілами Додано: 19-11-2006 З твору: "Колись, дуже давно, жив тут чоловік. Усі звали його Кривим Омельком. Жив тут давно, вже ніхто і не пам’ятав, коли він сюди приблудився. Йому було років зо сто, а може і більше. Його перекошена хатинка із малесенькими віконцями стояла неподалік Замку, посеред великого садку. А яблука із Омелькового саду були, мабуть, кращі із тих, що я колись куштував - великі, червоні і солодкі, як мед. Ми боялися Кривого Омелька. Високий, сивий, одне око випалене, інше - ясно-блакитне - зиркало якось так, що нас, хлопчаків, дрижаки брали від страху. А його грізний басовитий голос і важка сучкувата палиця просто вселяли жах у дитячу душу. Подейкували, що Кривий Омелько знається із нечистою силою і є найсправжнісіньким відьмаком. Недарма ж він оселився біля Замку. А то ж усі знають - це місцина нечиста". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/2620
Скрипник Ігор "Вечеря з мерцем" Жанр: Містика Обсяг: 17,3 тис. зн. з пробілами Додано: 12-02-2007 З твору: "Козаки перетнули подвір‘я і зайшли в темні сіни. Відразу в ніздрі вдарив запах топленого воску. Зайшли до кімнати і стали, як вкопані.
В кімнаті було видно як вдень. У кожному кутку, на полицях, горіли свічки. На столі стояв запалений каганець. Навколо нього стояли різні наїдки і страви, а також пузата бутля горілки і глек з якимось напоєм.
- Нас ніби тут чекали, - задоволено мовив Охрім. - Гей! Хазяї! Де ви поділися?!
Тут Богдан помітив, що хтось лежить на лаві у дальньому кутку кімнати.
- Глянь. Там хтось лежить. Напевно вже нализався.
- Не думаю, що він вечеряв, - кинув оком на стіл старий козак.
Він підійшов до лавки і потряс за плече лежачого". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/3522
Наталка Дев’ятко "Легенда про юну Весну" Жанр: Пригодницька казка/Фентезі Обсяг: 80 тис. зн. з пробілами Додано: 01-03-2007 З твору: "Лаолант і Явконд билися не до першої крові, як того вимагав звичай. Бо на червоному одязі Явконда її не видно, а Лаоланта ще не було поранено.
Під яблунями поспіхом збиралися гості королеви. Явконда знали всі, та й Лаолант ще нічим себе не зганьбив. Глянувши на поєдинок із цікавості, люди вже не могли відвести погляд. Безжалісність і майстерність ударів обох суперників зачаровували, вбивали бажання битися об заклад або вибирати улюбленця.
Явконд примудрився зачепити груди ворога.
Двоє глядачів зааплодували й одразу замовкли. Поєдинок не кінчався, хтось побіг кликати вартових. А супротивники наче збожеволіли.
Ніщо не стримувало їх більше: ні кохання до Вєї, ні заборона королеви Тінтірлат.
Коли у віддаленні з'явилися вартові, у Явконда була розсічена рука, а Лаолант втратив швидкість і під натиском відступав до яблунь. На перший погляд несерйозна рана сильно кривавила.
Явконд вибив ворожий меч і замахнувся для останнього удару. За спиною Лаоланта був широкий старий стовбур, ухилитися він би не встиг.
- Не смій! - з вартовими йшла королева. - Не смій, Явконде!
Яструбині очі палали. Явконд неохоче опустив зброю і повернувся до королеви.
На червоному не видно крові, але один її жест зараз - і закон вступить в силу. Тінтірлат не славилась вмінням прощати.
Лаолант з'їхав по грубій корі, не втримавшись, і до нього одразу підбігла Вєя.
Тінтірлат відірвала погляд від Явконда, подивилася на дівчину, що стояла на колінах перед коханим. І відпустила всіх, мовчки попрямувавши до палацу.
Невагомі шпилі тріпотіли в небі, яке сіріло ранком. Смерть ішла від старих яблунь". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/3907 (1 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/3908 (2 частина)
Настя Мельниченко "Друг на ім’я Ку" Жанр: Казка Обсяг: 73 тис. зн. з пробілами Додано: 13-03-2007 З твору: "Обережно відхиливши гілля, що заважало їй роздивитися краще, Олекса побачила таке, що змусило її від страху повалитися назад. З-під трави прямо на неї дивилася звірячий писок. Аби то ще був собака, ведмідь чи лев, Олекса б злякалася страхом звичним. А так її переляк був просто негаданим, адже перед нею був звір не простий, а небачений, бузковий, з величезними іклами, які він люто вишкірив на дівчинку, із очима, зведеними у дві щілини, крізь які прозирала така невідома та лячна глибина, що Олексі ще довго снитиметься ночами той перший погляд.
Дівчинка навіть не скрикнула - їй перехопило дихання. Звір щетинився та гарчав. Його тілом пробігало тремтіння, шерсть, схожа на невагому ковилу, куйовдилася та пульсувала барвистими хвилями. Здавалося, ще мить - і він кинеться на Олексу та розірве її. Тому вона вирішила не рухатися, а лише завмерло дивилася на звіра, не фокусуючи на ньому зір, так як читала колись у книжці, що на лютих собак дивитися впритул неможна. І хоча звір зовсім не був схожий на собаку, Олекса подумала, що ті правила стосуються усіх хижаків.
Пройшла хвилина, дві, три. Олекса думала і наче і не думала. Думки спалахами виникали в її голові, однак рішення, що робити, вона не знаходила. Звір теж не рухався, в його очах світилася ненависть, але здавалося, він чекав, доки дівчинка спровокує себе: зробить різкий рух, закричить чи спробує втекти.
І тут Олекса побачила, що звір лежить у райдужній калюжі. Це було схоже на бензин, котрий вилискує на сонці, однак барви розчинені наче в молоці, рідина була густішою, а кольори - чистими. Щойно дві пари очей - дівчинки та звіра - розійшлися, як звір відвернув морду і кашлянув. Раз, потім другий. З його пащі полилася веселкова рідина, він виштовхував її язиком та спльовував. І тут дівчинка здогадалася, що калюжа, у якій лежить звір - то була кров.
А чому б, власне, не кров? Хто сказав, що кров має бути неодмінно червоною?" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4086 (1 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/4087 (2 частина)
Наталка Дев’ятко "Українці, що не бачать сонця" Жанр: Мініатюра, публіцистика Обсяг: 5,8 тис. зн. з пробілами Додано: 17-03-2007 З твору: "Ніч. Таємничий час і страшний. Лячна ніч для України, де не побачиш досвітніх вогнів, швидко перестаючи вірити у їхнє існування. Потойбіччя, задзеркалля ночі, коли руйнуються домовленості, а політики змовляються за спиною народу, зраджуючи тих, хто їх обирав. Зраджуючи з посмішкою на вустах і спокійним серцем.
Але ніч ласкава і до тих, хто ще вірить в Україну. І Україна наче прокидається після заходу сонця". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4115
Наталка Дев’ятко "Легенда про птаха з барвистими крилами" Жанр: Казка Обсяг: 8,1 тис. зн. з пробілами Додано: 25-03-2007 З твору: "Стежка вихляла, плуталася, зникала, та завжди з'являлася, доки не довела дівчину до озера.
Вона зупинилася, бо жах, наче чорний птах, вперше торкнувся її серця. Дерева зімкнули гілля так щільно, що жодна зірочка не милувалася в темній воді своїм усміхненим личком.
Озеро було холодним і певно дуже глибоким. Дівчина йшла берегом, змахуючи з руки важкі, наче липкі краплі озерної води.
Озеро не мало, чого їй відповісти на привітання, тому мовчало.
Серед в'янучої трави лежав птах, не схожий на її степових і лісових улюбленців. Біля озера було дуже темно, лише біла сукня наче світилася, але дівчина все одно побачила калюжу крові, темної через ніч, в якій купалося пташине тіло.
- Допоможи, - простогнав птах, але дівчині було лячно торкнутися його дивних крил.
Птах ледь підняв голову, щоб подивитися на неї.
- Я ж не крові твоєї прошу. Лише води жменю, - злетіло до гілля, що загрозливо зашелестіло. - Краса не може бути байдужою. Зжалься". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4207
Наталка Дев’ятко "Легенда про Дерево дощів" Жанр: Казка Обсяг: 15,5 тис. зн. з пробілами Додано: 25-03-2007 З твору: "Відбулося це в старовинному місті, яке змінювало свою назву разом із плином історії, так відзначаючи короткі сучасні епохи, що мають перед очима обриси свого майбутнього.
Місто було невеличке, але дуже пишалося давньою брамою, шматками мурів, статуями у заглибинах величних будинків, яких за наших часів більше не будують.
Сонце сходило над містом, згадуючи дзенькіт зброї на вулицях і відлуння весільних дзвонів, сутінки оживляли тіні і спогади, кепкуючи з приїжджих, що називали їх марою і привидами.
А приїжджих з кожним роком ставало все більше, бо місто було особливе, і небагато подібних до нього залишилося ще в світі.
І швидко приїжджі скупили частину старих будинків, перефарбували споруди у крикливі кольори, вилучили із заглибин статуї, які не подобались новим господарям, бо були не модні, засліпили вулиці неприродними вогнями, так що ночі стало ніде прихилитися.
Тіні минулого сумно блукали серед спотвореної темряви, зітхаючи, набуваючи зла, а на ранок замість їхніх сліз люди знаходили монети старовинної чеканки". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4208
Олександра Пилипенко "Татко Йоуні" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 25,6 тис. зн. з пробілами Додано: 29-03-2007 З твору: "З малюванням у маленької Туомінен не склалося. Єдине, що першокласниця Софійка могла гарно намалювати - свою біляву лялечку Анікі. А ще блискавично прочитувала навіть найскладніші слова, легко вивчила таблицю множення. Англійська в неї пішла не одразу: плутала з фінською, де все пишеться так, як читається. Говорила «go to school» як «гоу ту скоул», плутала з фінським kouluu, і однокласники підсміювалися.
Хтось спитав її:
- А чому в тебе прізвище Туомінен?
- Бо в мене тато фін, - відповіла Софійка.
- А-а, га-ряч-чіє фін-н-скіє пар-ні! - осміхнувся перший веселун у класі - Мітя, розтягуючи слова. - А пач-чему он к тебе н-не пр-риед-дет?
- Та бреше вона, ніякого фіна нема! - обізвався Максим. - То в пологовому будинку хтось з бодуна записав як курка лапою, а потім не розібрав і отак надрукував...
Хлопці зареготалися.
Софійка хотіла крикнути: «Неправда! В мене є батько! Я можу вам його показати!»
Але хлопці вже оточили її й кидали в неї зіжмаканими папірцями:
- Фін-н-с-кая пород-да... І кака-й-йя поро-дістая! - примовляв Мітя, намагаючись ухопити Софійку за косу". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4267
Оксана Лущевська "Незвичайна рослина для Вірочки" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 4,6 тис. зн. з пробілами Додано: 29-03-2007 З твору: "А та рослина була ось яка: невисока, схожа на невеличкий кущик, а на ній росли, напевно сотень декілька (так думала Вірочка, бо рахувати ще не дуже добре вміла) чудернацьких плодів!
Дуже –дуже різноманітні ті червонобокі плоди були: деякі - довгі, трішки зігнуті; інші - круглі, роздуті як повітряні кульки; а ще інші - грушоподібні і витягнуті. І всі вони, нібі, ховалися в темно-зелене дрібне листя. (Та що ж то за рослина дивовижна? Чи не здогадуєтесь ви?)". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4276
Оксана Лущевська "Нещастя лося Йой" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 2,6 тис. зн. з пробілами Додано: 29-03-2007 З твору: "Коли те сталося ніхто не знає - а можливо, комусь те і відомо, але не нам. Та ходила така легенда, а чи байка, що у одного лося замість ріг дерева росли. Так! Так! Справжнісінькі дерева! Дві великих разлогих верби!
Верби ті мали товсті, нерівні стовбури, покриті грубою кіркою, та широкі гіллясті крони. Ну чим, погодьтесь, не лосеві роги? Так-то воно, так! Все ж у лося на голові повинні роги рости, а не верби і це вже точно відомо всім, правда?". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4277
Віталій Кривоніс "Скрипаль і фоссегрим" Жанр: Пригодницька казка/Фентезі Обсяг: 38,6 тис. зн. з пробілами Додано: 31-03-2007 З твору: "Вальдер обернувся.
Блискавка осяяла чоловіка. Був він худий і невисокий, темноволосий і чорнобородий, і страшний шрам тягнувся від скроні до підборіддя. Червона серка була на ньому, та тільки не знати - чи червлена чорнилом, чи кров’ю ворожою просякнута...
- Ти хто такий? - спитав Вальдер зі страху.
- Знав я твого пращура, Вілле Фольгера, - хрипко мовив той. - Та тільки не в діда онук.
- Брешеш! Вілле згинув за давніх-давен!
- Сам ти згинув за давніх-давен! - передражнив привид і харкнув. - Мало розуму в того, хто не слухає фюльг!
- То ти... ти мій дух-охоронець?
- Недоумок, - пробуркотів той, - я хранитель Равенсфьорда! Раніше я був тут господарем. Не надто мені до вподоби, що твій труп гойдатиметься тут, лякаючи смородом птахів. Іди. Йди додому заливати горе пивом.
- Він наш! - заверещали ноки із хвиль. - Хлопче, ходи сюди, не слухай його!
Тоді фюльг підійшов до прірви й кинув у хвилі залізного хреста.
- Геть звідси! - гукнув він почварам. - Ідіть від берега, ідіть у море!
- Ми боїмося! - заскиглили ноки. - Ми потонемо у глибині й загубимося! Море не прийме нас! Там холодно і страшно!
- Що мені до того! - заперечив господар. - Ви надто гидкі для моря, та й мені ви не до ґусту! Забирайтеся! Хай море спалить вас!
Зарюмсали карлики, бо пекло їм залізо, але й простору китів були вони бридкі. А фюльге мовив Вальдерові:
- Ходи звідси! Бажаєш смерті - шукай битви! Та не паплюж хвиль!" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4291
Наталка Дев’ятко "Легенда про Вежу" Жанр: Казка Обсяг: 4 тис. зн. з пробілами Додано: 01-04-2007 З твору: "Місту був потрібен храм, який зробився б місцем поклоніння, символом і домом. І люди радо відгукнулися на його заклик і почали будувати Вежу.
Найвища споруда, де вишукані квартири будуть сусідами величних офісів. Коріння Вежі простромить багатометровими палями мертву засипану річеньку і гранітний щит землі, верхівка торкнеться небес, і жодна блискавка не наважиться перехрестити її. Блиск однакових вікон змагатиметься з хвилястим сріблом величної ріки, що досі крає душу Міста навпіл. Городяни до безсоння мріятимуть про навіть найменшу комфортну кімнатку у Вежі, ясноокі подумки клястимуть її, і не залишиться жодного куточка, куди б не зазирнули порожні очі Вежі, жодного серця, якого б вона не торкнулась". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4302
Наталка Дев’ятко "Україно моя" Жанр: Казка/ритмізована проза Обсяг: 10,9 тис. зн. з пробілами Додано: 08-04-2007 З твору: "Тиша. Тиша. Тиша. Шепоче вітер, торкаючись хвиль. Забуте. Загублене. Загарбане. І прокляте на віки нерозумінням. І там, гублячись в далечині прожитого часу, легкою луною, понад водою, понад простором, понад пам'яттю поколінь, які розгубили свою гордість, які скорилися, ледь чутно: "Тиша. Тиша над водою. Тиша під вербою. Тиша місячна..."
Зашуміли верби над водою. Заговорили. Співи вербині місяць гойдають. І від того співу місяць до землі хилиться, кров'ю людською наливається, жах свій блідий зраджує. І летить жах блідий понад ріками, понад селами, через часи і через пам'ять, карби на душах ставлячи, серця крилами блідими зачіпаючи. Як лівим крилом зачепить, на кригу серце перетвориться, як правим - на камінь, що навіть смерть, рідна сестра жаху блідому, на порох не розтрощить". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4388
Наталка Дев’ятко "Легенда про жито" Жанр: Казка/ритмізована проза Обсяг: 9,3 тис. зн. з пробілами Додано: 13-04-2007 З твору: "Глянула дівчина на тінь з нагайкою, погляд одразу відвівши.
- Знаю, - сказала спокійно дівчина у вінку з колосся і квітів, - що вже стільки разів я приходила, що й рахувати не варто. Та запитаю знову: чи буде цього разу воля моєю? Чи згадають діти, хто їхня мати? Чи розіллється луна мого слова над усією моєю землею, щоб до життя мене відродити?..
Мовчали тіні. Чекала дівчина їхньої відповіді. Не дочекалась. Ступила до них, наблизившись.
- Чому не мовите? Чи боїтеся, що я відчаю ваги не витримаю? Все ви мені вже передрікали: і смерть, і страждання, і біль, і кров, що струмками дзюркоче по землі, і жах, і зраду, і байдужість, і безнадію - все було у пророцтвах ваших. Чого ще не знає мій народ такого, що примушує вас мовчати? Говоріть!
Палали її очі, палахкотіло краплями життя намисто, в руці затиснуте.
- Забуття не знає твій народ, - нарешті мовила тінь у вбранні чернечому". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4450
Наталка Дев’ятко "Казочка про сонце" Жанр: Казкова мініатюра Обсяг: 2,3 тис. зн. з пробілами Додано: 18-04-2007 З твору: "Тіні мляво падали на землю, мов листя, що замерзло ще до зими, сіре, зів'яле. Сонце ще не сховалося повністю за обрієм і його диск, схожий на відкушений шмат сиру або хліба, про який постійно думали люди внизу, завис над рівниною.
Вершники хмаринок мчали, збиваючи небесну блакить до чорних ран і сяючої крові. А нещодавно і на землі лилася кров, і присяги знищити, помститися, кохати до смерті линули до неба. Як швидко про це забули.
А сонце фарбувало вершників у жовтогарячий, червоний, багряний, фіолетовий, який швидко перетворювався в чорнильний колір вселенської ночі. Але ніч у серцях людей внизу була могутніша і непроглядніша, бо для наступної сукні вибрала не чорний, а сірий колір". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4501
Наталя Тисовська "СТРІТЕННЯ" Жанр: Містика/фольклор Обсяг: 21,2 тис. зн. з пробілами Додано: 19-04-2007 З твору: "Наглий постріл сполохав їх. Удалині забрехав собака, озвалися лункі голоси.
Він підхопив автомат, що стояв притулений до стовбура сосни. Його супутниця злякано кліпнула зеленими очима й простягнула горнятко.
- До біса!- він видер горня з її чіпких пальців і пожбурив у кущі.- На південь - озеро. На льоду - як на долоні, нам не прорватися. Туди,- він махнув рукою,- лани. Отже, на північ... Ну, чого стоїш? Рухайся!
На півночі, кілометрів за два, починалася зона, і місцеві не шанували того напряму.
Клишоного борсаючись у здоровезних чоботиськах, зеленоока побігла. Планшет ляскав по боці, заважав.
- Що там у тебе?- гукнув він.- Кинь краще!
Вона вперто помотала підборіддям. Шалик вистромився з-під шинелі, вона на ходу почала заправляти його. Собака гарчав дедалі ближче.
- Мерщій! Мерщій!- він ухопив її за руку, смикнув.- І звідки ти взялася мені на голову?
- О-о-ох!
Один чобіт залишився в снігу. Вона впала на коліна, рука вислизнула з його долоні. Він різко нахилився, здер другий чобіт, рвучко поставив незграбну супутницю на ноги. Та щось таке прочитала в його очах, що, не чекаючи штурхана, помчала вперед". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4525
Олексій Спейсер Кацай "Янголи-дисиденти"
(уривок з роману „Пекло”: Львів, Видавничий Дім „Панорама”, 2007) Жанр: Фантастика Обсяг: 31,8 тис. зн. з пробілами Додано: 26-04-2007 З твору: "Один з охоронців вдарив Михая у спину і він впав навколішки на самому березі спечного озерця, ледь не посунувшись обличчям в лаву. Мені здалося, що обличчя в нього задимилось.
Це була мить, коли я не витримав і кинувся був до нього, але щось гостре уперлося мені в живіт. Дебелий здоровань з блукаючою посмішкою на брудній пиці вистромив уперед ножа. Гарного такого. Вишуканого. Ручної роботи. З каліброваним, мабуть, лезом. Сантиметрів двадцять завдовжки.
- Пограємось, братане? - мляво протягнув він. - В козаки-розбійники.
Поряд щось гупнуло. Я скосив очі і побачив поряд тіло Олексієвського, що безсило розпливлось по асфальту. Він не ворушився, міцно стиснувши волохатою рукою свого портфеля. Бабій же, як завмер після того, як нас витягнули з кіоску, так і стояв, безтямно роззявивши рота. В одній руці у нього був кофр, в іншій-відеокамера.
Михай повільно здійнявся, харкнувши кров'ю в розпечену лаву. Тільки пшикнуло. Потім випростався, розправивши плечі, і насмішкуватим поглядом обвів натовп. Раптом його очі зустрілись з моїми і, як мені здалося, на мить потеплішали. Він хотів щось сказати, але раптом рвучко повернувся і застиг, оглядаючи червонясте озерце з плямою кремнійорганічної бабешки посередині.
- Світосяйний, кажеш?.. Кам'яні слуги, кажеш?.. Ну-ну...
І я згадав перший, такий далекий, день свого перебування у Гременці. І бите скло на бруківці асфальту, і босі ноги, що весело-оскаженіло тупцювали по ньому. І зрозумів, що Михай може зробити це. Та й Айк, мабуть, знав. Просто хотів вийти з незручної ситуації з найменшими втратами. Але зараз він хвилював мене найменше.
- Зберись, хлопче, - прошепотів я. - Зберись. Ти зможеш.
Я не бачив обличчя Михая. Бачив тільки його, ледь зігнуту, спину, яка напружилась, коли він зробив перший свій крок. Мені неначе ступні обпекло. Аж боляче стало.
- Розколотий, - мовив Михай у тиші.
- Континент, - він зробив другий крок.
- Іржавим-пашить-смерком, - ще три швидких кроки.
- Я - ангел, - тихесенько проказав хтось у натовпі.
- Дисидент, - підхопило ще декілька голосів.
- І рай, це - моє пекло, - напівголосно завібрувала майже вся юрма.
Маска Айка різко повернулась до неї, але з вишкіреної пащі не вилетіло ані слова. А Михай, босоніж вибиваючи вогненний ритм під скандування людей, обережно йшов по дузі, особливо не віддаляючись від берегу. Аж раптом він на невловиму мить завмер, а потім рушив навпростець, повільно наближуючись до центру озерця, в якому загрозливо випиналась червонясто-чорна потвора. Я певний, що і цей шлях він пройшов би до кінця. Розбишака, рокер, поет, трохи - йог, трохи - каратист, він би зробив це, але... Але, клята жага зовнішніх ефектів губить багатьох з нас.
Михай вже майже обігнув кремняка, коли раптом здійняв руки і стрибнув на нього, вибиваючи реп по розпеченому камінню.
Це було красиво.
Це було жахливо.
Розпечена лава. В'юнкі змійки вогню. Чорний дим. Потворна голова моторошної химери. А на ній - гнучка юнацька постать, уся у відлисках пекельного полум'я, кожним своїм рухом знущається над цим самим пеклом". Повністю уривок твору знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4583
І роман також класний. :)
Тетяна Рижа "Перо Нерона" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 64,9 тис. зн. з пробілами Додано: 03-05-2007 З твору: "- Таня, ти приїхала!
- Так, коханий мій, показуй скоріше свої вірші! - Таня пригорнулась до Віктора всім тілом і на мить припала до його вуст. Спробувала відірватись, але він злегка притримав її біля себе, тоді Таня заплющила очі і попливла знайомими хвилями щастя.
Потім Віктор посадив Таню за стіл, а сам присів біля неї, обійнявши руками її стан. Таня читала поему, з кожним рядком усвідомлюючи все більше і більше, що кращих віршів вона не зустрічала більше ніде досі. Все було геніально просто виписано, виточене майстерною рукою поета.
- Знаєш, а я теж останнім часом писала дещо... - сказала вона, пестячи долонею Вікторове волосся. Той скривився:
- Читав дещо. Ти ж розумієш, який то все несмак, що ти писала?
- Тепер, читаючи твою поему, я це розумію, а тоді...
- Тобі здавалось, що добре виходить? - розуміюче запитав Віктор. Таня кивнула. Віктор скрушно похитав головою:
- Бідолашне дівча! Тобі дали марну надію, переконавши, що ти можеш писати! Найкраще зараз про все те забути, ніби нічого й не було. Гаразд?" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/4635 (1 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/4651 (2 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/4682 (3 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/4720 (4 частина)
Віталій Кривоніс "Шлях на Авалон" Жанр: Пригодницька казка/Фентезі Обсяг: 90 тис. зн. з пробілами Додано: 03-06-2007 З твору: "Підіймаючись сходами, я з такою собі побутовою насолодою думав про те, як нагодую Наталю, як увімкну той "Шлях" і як балакатиму з Оленою, обговорюючи фільм. А ще - про те, як я заздрю батькам Олени, що у них така чудова дочка. У нас з Алісою могла би бути така сама крихітка з волоссям кольору кори смереки і янгольським личком. Тільки б той Дмитрик нічого не влаштував...
Атож! Аякже! Ти, Сашко, романтик і невиправний мрійник!
Так казало мені серце, коли я встромив запасного ключа у замок...
Серце, як завжди, було мудрішим за голову. Сервант у вітальні був розчахнутий, папери і документи - розкидано, а посеред кімнати, на килимку, лежав срібний перстень. То був стародавній перстень, часів епохи вікінгів. Його надибав на розкопках кургану конунга мій добрий друг зі Швеції Свен Аусгрімсон. Він мав би передати знахідку до музею, але позаяк подібного гамузу у померлого конунга виявилося чимало, Свен вирішив лишити його собі. На згадку. Коли ми нахлялися у Стокгольмі, на фольклорному фестивалі, він мені його подарував. Теж на згадку. Мабуть, потім пошкодував. Я зберігав того персня у серванті, а той малий бандит...
...стояв у кутку, весь у крові, у пошматованому одязі, й рюмсав. Рюмсав як останній скиглій, розмазуючи сльози і шмарклі рукавом. І не було скаженої вовчої душі в його очах, а був лише жах, первісний, утробний, і яскрава зелень втратила яскравість, вмерла, вщухла, і я молився, щоб ті очі не згасли назавжди.
Бо краще хай буде маніяком чи хижацьким вождем, що не вірить у казки, ніж тюхтієм, яким ледь не став я свого часу..." Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5105 (1 частина) http://gak.com.ua/creatives/1/5107 (2 частина)
Анна "Скрипалька" Жанр: Містика, психологічна проза Обсяг: 16 тис. зн. з пробілами Додано: 13-06-2007 З твору: "Музика хвилями злітала догори, мов скута птиця, що так прагне свободи. Летіла, летіла, а потім каменем спадала додолу. Й камінь той рушив тонке скло людських душ. Смичок зачіпав струни до болю, вони здригались від муки й дивного, з гіркуватим присмаком мигдалю щастя. Й співали, співали... Й проймав той спів вся і все навколо, вводячи у заціпенніння, розширюючи до божевілля зіниці. Й текли сльози чужими, не своїми, щоками... А Вона, Скрипалька, дивилась на те смутно, із жалем...
Натовп... Він оточив Її талановиту. Дами у безглуздих перуках, нарайовані рум’янами щоки, рожеві капелюшки, біленькі пуделі, улесливі пажі. А Вона плаче... Кавалери, що солодко шепочуть на вуха зухвальства. А ті регочуть!!! Монети сиплються на бруківку, як нікчемна подать. І все оповите сутінками. Один, другий, третій... Замерехтіли на вулиці ліхтарі. А Вона грає... Пальці, що так безцеремонно на неї тичуть, якісь слова, що їх не розібрати, а натовпу все більш і більш.
Крап. Крап. Крап. Крап.
Злива...
Усе накрила стіна холодного дощу". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5249
Ira "Тепло його долонь" Жанр: Казка для дорослих Обсяг: 1,7 тис. зн. з пробілами Додано: 15-06-2007 З твору: "Знову все стало як і було, пташина жила собі на своїй гілочці, співала пісень, шукала крихти, які тепер кожного ранку залишали руки чоловіка, на підвіконні. Вона співала тепер лише для нього. Та сумно було пташині від того, що вже не відчуває тих м’яких і ніжних рук. І знову вона шукала причину, щоб потрапити до них. Але тільки зігрівалась, як страх втратити свободу гнав її на холодну гілку". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5263
Ірина Антіпова "Тіні на стіні. Тінь 1-5" Жанр: Містерія Обсяг: 18,9 тис. зн. з пробілами Додано: 08-07-2007 З твору: "Тиша. Час застиг. Часу немає. Час... б’ється в скроні ритмом неможливості, луною неіснуючого. Вранці, а може, і вночі свої пішли з Міста, а чужі... чужих поки не видно. І вулиці порожні. І вулицями мандрує страх. Надія. І ще щось, таке дивне, неіснуюче, як сам цей день...
Стомлена жінка, вийшовши на балкон дому на розі Чкалова та Тургеньєвської, побачила, що порожньою вулицею йде військовий. І десь там, далеко, угледів когось біля під’їзду, зупинився, про щось спитав. За жестами здалося - закурити. Людина біля під’їзду похитала головою, мовляв, немає, а вона... перехилилася вниз, голосно закричавши:
- Зачекайте! Я маю!
І побігла вниз, прихопивши з собою пачку цигарок, бо... коли всі пішли, а він лишився, і місто вже оточено, всі знали це, відчували це шкірою...
Лунали вибухи.
Знали: то свої. Підриваюсь щось стратегічно важливе... залізницю. Заводи. Склади.
Потім вибухи стихли.
А Ті все не йшли". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5519
Настя Мельниченко "Людина-пік" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 19,8 тис. зн. з пробілами Додано: 18-07-2007 З твору: "Вона стояла посеред дороги, з якогось дива перекритої у цей будній день. Спершу він бачив лише її босі ноги, і білі пальці, які виринали з брудних потоків води. Вона стояла, і у одній руці тримала бежеві босоніжки, а у другій - ланцюжка з великим білим собакою, мокрим та кудлатим, хоча зараз у нього вигляд був жалюгідний. Хлопець не пам’ятав назви породи цього собаки, хоча порода, якщо і була, то обірвалася десь у собачого діда чи баби, бо морда у пса була хоч і щаслива, але зовсім неблагородна. Погляд ковзнув вгору блакитним платтячком - яка струнка статура! - і зупинився. Дівчина розглядала свої босі пальці і він не бачив її очей, зате на нього дивилися двоє настовбурчених від холодної води сосків, які темніли крізь змокрілу тканину, складками зібрану на грудях. І якби не оці соски, то, певне, мчав би він далі, оминувши цю завмерлу дівчину, але видовище мокрої сукні, і білого собаки, і босоніжок, і темного розпущеного волосся, яким збігала вода, його ніби схаменули та трусонули, і він закляк, трохи спантеличений. І тоді дівчина підняла голову, а він швидко відвів погляд від сосків і зустрівся з нею очима, і йому стало ніяково і соромно за своє безсоромне роздивляння, і він поспішив опустити голову та влитися у загальний потік людей, але вона йому сказала:
- Чудова злива!
І це було як вітання". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5641
Настя Мельниченко "Мамo, наша білизна намокла" Жанр: Мініатюра (настрій) Обсяг: 3,6 тис. зн. з пробілами Додано: 18-07-2007 З твору: "Моя мама весь час казала: “Не сідайте у джинсах на постіль!”.
Ми з татом хутенько вставали, і переглядаючись, підморгували одне одному.
Мама свариться: “Скільки можна розкидати свої шкарпетки по всьому дому? Що велике, що мале - два чоботі пара!” - і ми з татом знаємо, що це про нас.
Мама, насправді, не гнівається, але раз на місяць у неї бувають нервові зриви, бо вона не витримує “двох мужиків в домі” і грозиться, що поїде від нас геть відпочивати серцем і душею, і кілька разів, пам’ятаю, навіть їхала". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5642
Настя Мельниченко "Моя мама уміє літати" Жанр: Казка для дітей і дорослих Обсяг: 25 тис. зн. з пробілами Додано: 31-07-2007 З твору: "Всі загиготали, але Віра Володимирівна була спокійна.
- Ні, Марку, ти нічим не зможеш довести, що чарівники існують.
- Як це нічим? Мій же тато - є!
На перерві наші наче показилися. Мене дражнили “Поттером”, висміювали і перекривляли. А ще товариші, називається! Але добив мене Корінь, який виліз на парту і почав розповідати, що мій тато голий літає по ночах на вінику. Я зрозумів, що зараз його уб’ю, і навіть якщо мене одразу ж посадять у тюрму на багато-багато років, я ні на секунду не пошкодую про свій вчинок! Я схопив Кореня за піджак і, навалившись усім тілом, стягнув з парти вниз. За хвилину ми вже зчепилися у двобої, і я лупив його по щоках і скронях, а він кусав мені все, що міг, і лупив мене у відповідь. Безперечно, мені було зовсім не боляче, зате йому дісталось ого-го як! І я вже майже був здолав його, коли раптом на мене навалилися його дружки і почали битися, боляче впиваючись мені у волосся. Навколо - я чув - решта дівчаток та хлопчиків тупотіли ногами, аплодували та кричали щось підбадьорливе Коріню. Мені завжди стає прикро, що не кричать нічого підбадьорливого мені, але мама у такому випадку каже, що це тому, що я особливий. І що треба не сумувати, а пишатися.
Раптом все стихло. Скоро наша купа розпалася на переляканих учнів третього класу. Я відчув, як легко здіймаюся у повітря, а потім під моїми ногами знову постала земля. Глянувши на брудного Кореня, я зрозумів, що нас обох схопили за шкірки і поставили на ноги. Обернувшись, я побачив Ольгу Іванівну, нашу директорку.
Вона була страшна. Вона завжди була страшна". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5771
Настя Мельниченко "Приблуда і Сонцеві діти" Жанр: Казка для дітей і дорослих Обсяг: 36,2 тис. зн. з пробілами Додано: 01-08-2007 З твору: "Приблуда зачаровано спостерігала за людьми, а поруч присів старий бездомний собака. Якась тітка, що їла бутерброд з ковбасою, зиркнула на собаку та кинула йому шматок м’яса. Пес зловив шматок на льоту і вмить проковтнув. “Бідна голодна тваринка, мучишся тут!” - сплеснула руками тітка, і, похитавши головою, пішла до своїх. Дівчинка перезирнулася з собакою, важко зітхнула і побрела додому. Вона вже звикла, що люди частіше жаліють собак та котів, ніж брудних бомжів та безпритульників.
Заснула дівчинка одразу. Спала, спала, спала, а ранок все ніяк не наступав. Зрештою прокинулася і кліпнула очима в темряву. Дивно, подумалося їй, стільки сплю, а ніч не закінчується.
Приблуда ще трішки полежала у темряві, аж раптом почула, що надворі щось дивне відбувається. Тупотіння ніг, крики, вереск, рев моторів, грюкання дверей. Дівчинка висунула з коробки заспану голову - по двору сновигали людські тіні і у повітрі відчувався присмак страху. Приблуда виповзла, обтрусила платтячко і побігла до магазина - а раптом тьотя Зіна вже там? Тьотя Зіна і справді стояла біля входу до овочевого, руками нервово перебирала стару білу сумочку, а очі так і виблискували страхом у темряві, підсвічені яскравими вікнами. Тьотя Зіна дивилася просто перед собою, на великого годинника, установленого перед магазином. Туди глянула і Приблуда - і обімліла: 11 година ранку!
Нічого не зрозумівши, дівчинка побігла до своєї знайомої продавщиці, але та, здавалося, втратила дар мови, і тільки дрібна дрож била її велике тіло. Під пахвами розповзлися дві темні плями поту.
- Сонце... Сонце зникло... - враз вимовила вона, цокотячи зубами.
Так земля втратила своє сонце". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/5782
Олексій Спейсер Кацай "Не чавіть метеликів історії!.." Жанр: Рефлексія Обсяг: 5,5 тис. зн. з пробілами Додано: 24-08-2007 З твору: "Історія, як і майбутнє, буває найрізноманітніша. Цілковито «відірвана» й благосна. Строго наукова, казкова-міфічна, таємна (має назву криптоісторії) і навіть альтернативна. Ну, дуже, дуже різноманітною може бути історія. Але незмінно такою, що залежить від того, хто її робить. Від нас з вами.
Пам‘ятаєте, як у творі Рея Бредбері «І грянув грім» розчавлений метелик виплинув на долю цілісінької тобі країни? На щастя, це була не Україна, але все ж таки... З Україною, мабуть, теж щось у минулому сталося". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/6078
werwolf "Перунів Дуб" Жанр: Авторська проза Обсяг: 17 тис. зн. з пробілами Додано: 23-09-2007 З твору: "Стежка вилась гадюкою між густими чагарями, розлогими деревами, з переплетеним гіллям, які в примарному місячному світлі видавались потойбічними потворами. Але він не зважав ні на що. Похмура краса лісу не торкала його душі. Чоловік просто йшов, зачіпався за коріння, падав, підводився і йшов. Важка саква відтягувала плече. Крок, ще крок... Корінь. Знову впав. Десь над головою скрикнула сова. Треба перевести дух, хоч трохи, бо не зможу встати. Він підповз до дерева й прихилився до нього спиною.
Його обличчя вкрите кіптявою, пилом, засохлою кров’ю, скидалось скоріше на якусь жахливу маску, ніж на лице живої людини. Живими були тільки карі, чародійські очі, що незвичайно виблискували лютим вогнем. З одягу на ньому була тільки полотняна сорочка, помережана оберегами та полотняні штани, заправлені у високі шкіряні чоботи. Але чому ж сорочка закіптюжена й пошматована? Чому з плеча сочиться кров, а меч на який спирається аж чорний від засохлої крові? Хто він, що все далі йде в пущу від житла людського? Тому були причини в рік 988 по народженню Ісуса Галілеянина.
- Три - прошерхотів спаленілими вустами - три дні. Він прикрив повіки й перед ним безкінечною вервицею промайнули події трьох жахливих днів". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/6360
werwolf "Купальська квітка" Жанр: Авторська проза Обсяг: 7,9 тис. зн. з пробілами Додано: 25-09-2007 З твору: "Вони швидко йшли по ледве видній стежці, потім продерлися крізь досить густі чагарі і опинились на березі озеречка. Розлога верба схилила над ним свої віти. Тихенький вітерець ворушив прозору гладь. Десь почувся плюскіт. Освічене місяцем озерце здавалось казковим королівством з якого ось-ось має вийти цар.
- Що це ? - тільки й зміг спитати.
- Це душа лісу. Поки вона чиста, незаймана доти й ліс живе. Зневажать її, і ліс пропав.
- Ти все кажеш, що скрізь, у всьому є душа.
- Так воно і є.
- Ось і вчитель казав нам, що в кожного народу є своя душа. А я собі думаю: хіба може народ мати одну душу на всіх? Адже нас є багато і всі різні.
Дід замислено глянув на розсипи зірок нічного неба та й сказав з якимось дивним смутком: Може. Розкажу тобі, що ще від свого діда чував. Слухай". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/6400
Антоніна "Анабіоз" Жанр: Казка для маленьких Обсяг: 1,1 тис. зн. з пробілами Додано: 06-11-2007 З твору: "- Ні, ми тут давно. Звати нас черв’ячки - коловертки. І живемо тут з тих пір, як себе пам’ятаємо. Але дуже часто в цій місцевості жорстоке сонце висушує пісок. Висихають і наші тільця. Але ми не гинемо, а спимо між піщинок, не подаючи ніяких ознак життя. Та тепер пройшов дощик. Такий чудовий дощик! Він подарував вологу. Як добре, в таких умовах ми „оживаємо”. Тепер можемо веселитися, гратися. Так ми пристосовуємося до навколишнього. І називається це - анабіозом. Приходьте частіше до нас, любі краплинки!" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/7046
Вікторія "Повернення" Жанр: Психологічна проза Обсяг: 1,3 тис. зн. з пробілами Додано: 19-01-2008 З твору: "Люди метушилися, кудись поспішали, ховаючись від усього світу під різнокольоровими парасолями. А вулиці залишалися такими ж як і завжди : буденними та сірими, то відчинялися, то зачинялися двері магазинів, гуділи тролейбуси, ревли машини. З неба ліниво сповзали важкі краплі. І ніхто-ніхто не знав, що то не дощ, а Її сльози.
Вона не хотіла більше жити в тому вигаданому тьмяними людьми світі, бо втратила єдине, що мала, те, чим жила". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/7961
Ira "Кошеня" Жанр: Казка для дорослих Обсяг: 6,2 тис. зн. з пробілами Додано: 23-01-2008 З твору: "Знову прокинувшись наче увісні кошеня відчуло, що у голівці у нього паморочиться, щось наче ввижається, трусить всього. Воно вже кілька днів нічого не їло і не пило. Враз промигнула сіренька з полосками пухнаста шубка. Рідні риси.
- Мамо! Мамо, це ти?
Це було лише марення. Але саме воно пробудило його та наче додало сили, щоб далі боротися за життя. Ні я не залишусь тут! Вони всі такі злі! Навіть кісточки не дадуть. То ж і я таким буду! Кошеня знову побрело знайомою стежиною. Та було це вже не те кошеня, що з добром та надією йшло вперше шукати їжу. Тепер це було страшне, худюще, з злипшим настовбурченим, наче колючки, хутром створіння, яке на усіх дивилось хворобливо-голодноми очима. Кошеня підійшло до смітника. З маленьких груденят вирвався не мявкіт, а страшний хриплий рик. Уся звірина на смітнику оглянулась на нього і принишкла. Кошеня, мов у тумані, підійшло до найбільшого шматка м’яса і вгризлось у нього зубами. Ніхто йому заважати не посмів". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8004
Наталка Дев’ятко "Море" Жанр: Мініатюра Обсяг: 7,2 тис. зн. з пробілами Додано: 10-02-2008 З твору: "Ви коли-небудь бачили Море? Ні, я не про малюнки і фотографії, і навіть не про ваш щорічний відпочинок на узбережжі. Розповідь піде про інше... Чи колись ви бачили Море так, як бачать його письменники?
Море пам'ятає всіх, хто звертався до нього. Пам'ятає усіх нас, бо кожен схилявся до нього хоч раз у далекому дитинстві.
Так, ми були дітьми, завзятими, наївними, і в тій наївності містився один з найкоштовніших скарбів, бо наївність дарує свободу переконань і почуттів, незалежність від думки старших, розумніших, пихатих своєю розумністю і досвідом.
Ми читали книжки, дозволяючи їм захопити нас і повести за собою. І книжки зачаровували читачів, приводячи до Моря, бо шлях туди будується з фантазій. Прокладається він для кожного свій лише один раз, тому пройшовши до кінця, більше ніколи тієї дороги не забудеш.
Море котило хвилі, величне, безкінечне, оманливе. Море вразило кожне серце людське. А чиє не вразило... То хіба може той, що красу навіть в дитинстві не приймає, людиною називатися?" Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8183
Віталій Кривоніс "Хранитель Затоки Круків" Жанр: Фентезі Обсяг: 42,3 тис. зн. з пробілами Додано: 12-02-2008 З твору: "Тої осені холоди раненько завітали до Равенсфіорду. Вітер не казився, не бурували й хвилі, та хвища і мряка завдавали негараздів рибалкам і мореплавцям. А це ж був самий розпал торгів, ярмарків і подорожей довгими фіордами. Люди несли збитки, та не нарікали. Що мало статися, те й сталося. Така вже доля.
Доля, що привела Хагена Альварсона у Затоку Круків.
На вигляд йому не дали б і тридцяти зим. Але його вуса були вже геть білі. Та ще іноді - небо кришилося у сіро-зелених очах. І лякав людей старий рваний шрам від скроні до підборіддя. Хаген застиг на вежі, вдивляючись у туманну далечінь на півночі. Тупий біль простромлював коліно, озивався у плечі й трохи у ребрах, а серце ятрила тривога. Прокинулися рани, а з ними - і спогади.
Вітру майже не було, тихо шепотіли хвилі, земля ще бачила сни. Всесвіт наче завмер, вслухаючись у безмежжя тиші. А тоді до Хагена долинув один-єдиний звук, далекий і короткий: глухо ревла велетенська підводна сурма, утробний голос загрози, насолоди і голоду. І ще того, стародавнього і глибокого, сліпого, темного, що йому не було ймення у світі смертних.
Серце Хагена спинилося на два удари. Бо він упізнав той голос. Він якось уже його чув. То ревла-реготала прадавня потвора, чудовисько з безодні світів, страшна легенда півночі.
То співав кракен". Повністю твір знаходиться за адресою: http://gak.com.ua/creatives/1/8220
Копія архівів "Золотого фонду" знаходиться також на сайті http://zhurnal.lib.ru/h/hishnaja_p/huza_biblioteka_ukr.shtml
Автори бібліотеки
Ira (м. Тернопіль) http://gak.com.ua/authors/407 Голочка та Подушечка Груша Тепло його долонь Кошеня Virlena (м. Львів) http://gak.com.ua/authors/238 Чорна панна werwolf () http://gak.com.ua/authors/851 Перунів Дуб Купальська квітка Анна (м. Кривий Ріг) http://gak.com.ua/authors/766 Скрипалька Ірина Антіпова (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/39 Серце Тіні на стіні. Тінь 1-5 Антоніна (м. Ніжин) http://gak.com.ua/authors/1021 Анабіоз Вікторія (м. Полтава) http://gak.com.ua/authors/1175 Повернення Наталка Дев’ятко (м. Дніпропетровськ) http://gak.com.ua/authors/597 Море Казочка про сонце Легенда про жито Україно моя Легенда про Вежу Легенда про Дерево дощів Легенда про птаха з барвистими крилами Українці, що не бачать сонця Легенда про юну Весну Наталія Добжанська (м. Луцьк) http://gak.com.ua/authors/301 Легенда про Ріку та Пустельний Вітер Легенда про залізну вежу Камаєв Юрій () http://gak.com.ua/authors/57 Нездолане прокляття Тінь Скрипка Кривого Омелька Останнє запитання Олексій Спейсер Кацай (м. Кременчук) http://gak.com.ua/authors/43 Янголи-дисиденти (уривок з роману "Пекло") Не чавіть метеликів історії!.. Віталій Кривоніс (м. Дніпропетровськ) http://gak.com.ua/authors/649 Скрипаль і фоссегрим Шлях на Авалон Хранитель Затоки Круків Оксана Лущевська (м. Тальне-Піттсбург) http://gak.com.ua/authors/195 Незвичайна рослина для Вірочки Нещастя лося Йой Тетяна Мельник (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/205 Мрія і Марія Настя Мельниченко (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/612 Друг на ім’я Ку Людина-пік Мамo, наша білизна намокла Моя мама уміє літати Приблуда і Сонцеві діти Надія Петренко (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/36 КАЗКА З ЛЕЛЕЧОГО ГНІЗДА КАЗКА ПРО ВИСОКУ ЛЮБОВ КАЗКА ПРО МУДРОГО МАЙСТРА КАЗКА ПРО НОВИЙ РІК Олександра Пилипенко (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/641 Татко Йоуні Тетяна Рижа (м. Бровари) http://gak.com.ua/authors/696 Перо Нерона Скрипник Ігор (Івано-Франківська обл.) http://gak.com.ua/authors/517 Вечеря з мерцем Наталя Тисовська (м. Київ) http://gak.com.ua/authors/186 СТРІТЕННЯ Василь Федорів (м. Миколаїв) http://gak.com.ua/authors/241 Миколаївське небо Твір
