Не лякайтеся першого слова. Зараз мова піде не про попсовий гурт і навіть не лише про боді-арт, хоч і про мистецтво натільного малюнка також. Але таким собі осердям, чи то пак, вузликом від якого вишиватимемо наші малюночки лелітками, буде стаття (чи твір на вільну тему, скорше) нашого добре відомого «аццького сотони» Ігоря Бондара-Терещенка.
«Бувалі» Морські Вовки сучліту та Акули Пера чи Придурки Мікрофону з Інтерв’ючними Тваринами разом, напружилися і прокинулися. Від такого ІБТ-шного початку доброго не дочекаєсся. Хоч на мою думку, усю P. R. компанію (можна й без дефіса) створили прості смертні «нєдоброжєлатєлі». А він, як розумний і хитрий чувак, цим користається. Тепер будь-яка мазанина викликає ажіотаж через три магічні літери: ІБТ.
Ну, я скористаюсь цими літерами також, хіба у цілях реклами. Бо переді мною нема сатанинських знаків, а лише новенький «Кур’єр Кривбасу» № 218-219 січень-лютий 2008.
Загалом, дуже непоганий випуск, хоч про все зразу не напишеш. У розділі scriptible є невеличка штучка ІБТ. Називається «Я.Х.Т.А.». Йдеться у ній про «культуру занурення у власне тіло». Себто, про мистецтво тату і татуажу (ці два слова пан прохфессор чомусь ототожнює; насправді тату – це виколоті чи вирізані малюнки на тілі, виконані акуратним внесенням крапель фарби у ранки, а татуаж – це «безкровний» вид боді-арту – напр. перманентний макіяж).
Починається стаття Терещенка розповідями про капітана Кука і його трагічну долю. Далі радить пам’ятати цю сторі, коли йдеш до тату-салону (хоч салон, це не там де сало продають ). Але почнемо краще з кінця, бо початок і кінець у ІБТ дуже схожі (це я про текст зараз).
Висновок гласить, що «дім людини – його тіло». Тоді просяться два логічних тези:
1. Людина буває лише чоловічого роду. Це видно хоча б з граматичних категорій цього іменника.
2. Заперечується фраза «мой адрес не дом і не уліца, мой адрес совєцькій союз». Якесь бомжування виходить конкретне.
Крім того – гасла про «опіюм для народу», цитати з книги Левіта та казочки про рокерів, панків і гіпі. «Я раб судьби, а не лакей закону», вперемішку з рекомендаціями щодо майстрів та стерелізацією інструментів катування. Досить цікава інформація про татуювання у царській Росії та за її межами майже переросла в рекламу хороших тату-салонів із переліченням послуг (де роблять і де відмовляють у тату еротичних зон). Кажу майже, бо сльозливі зізнання у відсутності еротичного масажу надто відволікли автора від теми статті, аби він повернувся у русло. Далі його занесло на спогади про власний пірсинг (до чого тут пірсинг) та місця його розташування (це ж ІБТ!). далі, спроби аналізу причин сьогоднішнього повального татуювання, приклади татуйованих зірок: Мадонна, Шер (о, справжня арійка Шер!), його любий Rolling Stones та розшифрування назви Я.Х.Т.А. – «я хочу тебе, ангелятко». Бачте знову все закінчилось (у ІБТ почалось) притягуванням протилежностей і тісним двобоєм добра зі злом.
Довідка (те, чого нема у ІБТ)
1. Крім тату і татуажу є ще пірсинг, скарифікація (шрамування), перманентний макіяж (корекція) та власне боді-арт (малюки на тілі фарбами).
2. Задовго до 1769-го року і подорожі Кука (це, пише ІБТ, був фонанфанан тату), мистецтво натільних малюнків розвивалось на Далекому Сході і мало медичне та ритуальне застосування. Щоправда, це мистецтво трохи іншого плану й виконання, ніж Західне тату африканського типу . Це, для порівняння, на Сході ще з часів до н.е.
3. У династіях королів Англії тату не прижилося, а вважалося рисою поганого смаку і виховання (це до описання престижу тату у коронованих осіб. Скидається, ніби Терещенко обирає потрібні факти, а інші - пропускає). І т. д. Не буду втомлювати. Папа.
17.02.08
