ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 679
Творів: 10254
Рецензій: 15607

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Жіноча проза

Відбивні

© Любов Долик, 16-02-2008
Вона легко підвелася з дивану, так, наче якась додаткова сила допомагала їй рухатись. Пішла на кухню. Всі рухи були точні, натреновані двадцятилітнім кухонним стажуванням: начепила фартух, помила шмат м’яса, який плавав у глибокій мисці з водою (розморожувався!), порізала його на тонкі шматочки (будуть відбивні!) Крутнулася до шухлядки з кухонним інструментом, добула звідти молоток-сокирку для м’яса.
Коли на дошці з’являвся наступний кандидат на відбивну – накидалася на нього з такою люттю, наче не м’ясо відбивала, а... била, рубала свого коханого чоловіка, який сьогодні довів її до такого сказу. В голові крутилися дурні думки – як вона порубає його на смерть і стане плакати від щастя, що нарешті звільнилася, як про це напишуть у газетах, як на суді адвокат буде доводити "стан афекту". Аж наштовхнулась на погляд своєї доні, ласкавого доброго зайчика, – і нарешті отямилась.
Сльози наче прорвали греблю – полились несамовито, вона мало не вила від болю й образи, захлиналася сльозами, і від того ще з більшою силою уже просто лупила молотком по нещасних відбивних.
На гуркіт прибіг чоловік з кімнати. Обережно обійшов її, взяв коло газової плити сірники і пішов курити. Коли повернувся, жінка все ще відбивала м’ясо (звідки його стільки взялося?), але рухи її втратили свою загрозливу силу, а сльози вже пісохли на щоках.
- Навщо ти робиш відбивні? В холодильнику повно їжі! – зауважив чоловік.
- Це не для тебе, – коротко кинула вона.
Він мовчки пішов назад, до кімнати, розумно розсудивши, що не варто наступати гримучій змії на хвіст.
А вона – жінка, змія, ображена солона душа – нарешті завершила кухонні приготування і пішла набирати ванну. "Хоч трохи чогось приємного для себе..." – проповзла некваплива думка.
Страшна фантазія з молотком-сокиркою здалася їй фрагментом передачі "Ціна кохання" (якої вона терпіти не могла за передбачуваність сюжету). Це ж було не з нею, не в її голову прийшло. Так, проекція побаченого.
Чоловік включив телевізор. Почалась знову якась передача. Цього разу повтор "Вікон" з Віктором Дибієвим, який теж намагався щось зрозуміти в людських стосунках.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Твір життєвий!!!!!!!!!!!!!!

© Елін, 13-06-2008

без назви

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ася, 15-03-2008

Привіт із Полтави!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Sandra von Lemberg (Ганущак Л.), 17-02-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00947093963623 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif