Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2564
Творів: 46602
Рецензій: 90910

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Поруч

© Олег Derim, 14-01-2008
   - Татку, дивись що я намалювала!
   - Секундочку.
   Микола сейвить файл на комп’ютерi. Знiмає окуляри.
   - Показуйте, маестро!
   Маестро, вона ж – просто Галюся, дiстає з пiдлоги зiм’ятий аркуш А-3.
   - От.
   - Так, в нашу улюблену пейзажну тематику вплетений мiлiтарний елемент. Анужбо, розповiдайте захопленому глядачевi, що коїться на Вашому полотнi.
   - Це сходить сонечко. Воно дивиться на хату. Це ставок, квiти. Тут на горi скаче айгир, а на ньому айдамак.
   - Правильно казати – гайдамак. I що за … Ага, зрозумiло. Ксанко! Ти менi робиш з дитини галичанку. Вона мене огиром лякає.
   З кухнi виходить Ксанка з тарiлкою в руках.
   - Я скiльки вже казала: не вiдволiкай мене, коли я мию посуд! Чим вона тебе тут злякала?
   - Огиром.
   Ксанка пильно придивляється малюнку й авторитетно заявляє: «Нi, це не є стиль нашої малярки». Микола надiває окуляри i намагається вiдчути стиль.
   - Ех, маестро, не очiкував я, що у Вашi юнi роки прийметеся за плаґiат.
   Ксанка поправляє суконку на Галi.
   - Що за звинувачення! Це, певно, сумiсна робота. Так, Галю?
   - Так. Ми сумiсно з Енвером малювали, бо в мене тварини й люди виходять незграбними.
   Все з’ясувалося. Енвер – дитина сусiдської кримськотатарської родини.
   О пiв на сьому наступного ранку в дверi дзвонять. Микола цiлує Ксанку й вибiгає на двiр. Там на нього чекає Юнус. Вони стискають руки.
   - Селям алейкум, сусiде.
   - Алейкум селям, - чемно вiдповiдає Юнус, - як ся маєш.
   - Добре. Ну що там з виставкою?
   - Почало рухатися.
   Луїза, жiнка Юнуса, - художниця, чиї картини зазвичай виставляються в мiському музею. Проте її остання серiя робiт вiдмiнна вiд звичайного для неї легкого, свiтлого стилю. Вона присвячена депортацiї кримськотатарського народу: люди, яких загоняють у вагони солдати в совєцьких гiмнастерках, порожнi хати, покинута худоба. Навiть тепер таке в музеях не дозволяє виставляти наша совкова влада.
   - Рухається, тому що вашi рухаються. Он, який мiтинг на площi влаштували, - трохи iз заздрiстю каже Микола.
   - Не заради нас же. За права, за землю. Влада, вважаю, кине кiстку – дасть дозвiл на жiнчину виставку. Скорiйш би приходив час, коли на мiтинги збиратимуться на пiдтримку митцiв.
   - Ну, з вашим запальним темпераментом ви й на це швидко спроможетесь.
   Вони вже на зупинцi. Приїжджає автобус до мiста. З початком мiтингiв ув автобусi було чутно лише шепотiння, за тиждень воно переростає у викрики на кшталт «понаїхали» та «це українцi навмисно їх у Крим завезли, щоби росiян вижити». Якщо Юнус стоїть незворушно, то Микола вже починає кипiти й, очевидно, зараз кинеться в суперечку. Юнус смикає його за куртку.
   - Що ти хочеш їм втовкмачити?
   - Нiчого, - спокiй Юнуса охолоджує Миколу, - хай їм грець.
   На кiнцевiй вони роз’їжджаються тролейбусами у рiзних напрямках: Юнус – в школу, де працює вчителем iсторiї, Микола – в контору, де його вже нiхто не стримує ув’язатися в суперечку з кримськотатарського питання. З його прийомом в контору всi «заклiнанiя» та «клiкушества» з приводу утискiв в Криму росiйської мови та грядущої навали бандерiвцiв з шибеницями для мiсцевих росiян стихли. Скорiйш за все не через здатнiсть переконання та вбивчi арґументи (хто на них зважає?), а через те, що був вiн тут наймолодшим, i сил та наснаги вистачало, щоби всiх перекричати.
   Вже й Ксанка казала йому не мiтати бiсеру перед свинями, проте Микола десь вичитав i вкотре iз задоволенням процитував про конечнiсть сприятливої для себе психологiчної атмосфери на робочому мiсцi, при неможливостi створення якої власними силами iснують два виходи – звiльнення або психлiкарня.
   - Просто ти – бундючний, - пiдсумувала Ксанка.
   - Саме так, - погодився Микола i записав у нотатнику слово, щоби потiм вiдшукати його в словнику.
   Цього дня в конторi головною темою в конторi був мiтинг. I вже хтось розповiдав, як син його знайомого не змiг поступити в унiверситет через те, що бiльшiсть мiсць захопили татари, i меджлiс впливає на ректорат. «А може треба було краще пiдготуватися?» - питає Микола, i одразу на нього обрушуються обуренi спiвробiтники: «Я ж казав, що вони всi заодно проти росiян», «Миколо, ми – слов’яне, ми повиннi триматися разом проти цих чурок», «Та згадай, як вашi козаки з ними боролися!» Микола чинить опiр, але арґументiв катастрофiчно бракує, отже приходиться звертатися до загальнодемократичних прав людини i т. iн.
   В тому ж автобусi Микола з Юнусом їдуть додому.
   - Юнусе, хоч ми й знаємо, чому вчить iсторiя, спроґнозуй-но менi розвиток подiй в Криму на найближчi десятилiття.
   - Нещодавно один мiй учень написав твiр за подiбною темою. Вiн порiвняв сучасну ситуацiю з Австрiєю кiнця XIX сторiччя: тогочасна Галичина – нинiшнiй Крим; тогочасна центральна австрiйська влада – українська; мiсцева, здебiльшого польська, влада – росiйська; корiнне українське населення – кримськотатарське.
   - I що, вiн передрiкає Українi розпад на клаптики?
   - Нi, його цiкавить виключно Крим. I вiн волiє, щоби Україна задлекларувала, що статус автономiї за певний термiн часу перетвориться на кримськотатарську державу. Тодi ситуацiя розвиватиметься за британським варiантом ХХ сторiччя, все вiдбудеться безкровно, i майбутнє обох держав нагадуватиме взаємини Великобританiї зi Спiвдружнiстю.
   - А iнакше все пiде за австрiйським варiантом? Зникнення залишкiв центральної влади в Криму, невдала спроба татарської революцiї, приєднання до Росiї i … - протягнув Микола.
   - I все одно встановлення справедливостi. Ранiше чи пiзнiше, але виникне незалежна демократична кримськотатарська держава. Все залежить вiд центральної влади – залишить вона по собi Крим приязним до себе чи байдужим або й ворожим. Ми кровно пов’язанi з цiєю землею. Україна свiдомо абстраґується вiд чужого для неї краю. Ваша влада думає тiльки як би повигiднiше продати Крим Росiї. Та й ви, українцi, почуваєте себе тут дiаспорою.
   - Ти цьому навчаєш дiтей в школi?
   - Це вони мене навчають. Я – ще з поколiння, народженого в Узбекистанi. Нас вчили просто любити Крим. Але вповнi господарем себе тут я не вiдчуваю. З нашими дiтьми, вважаю, все буде … та все вже є iнакше.
   - З нашими – теж.
   Вдома Микола питає Галюсю, скiльки вона знає татарських слiв. Вона видає стiльки слiв, що йому стає соромно.
   - Ну що, - гордо промовляє Ксанка, - це не твоє «селям алейкум»!
   - Ксанко, а чому в Галичинi майже всi хоча б сяк-так володiють польською, а ми тут нi бiльмєса … («Теж татарське слово», - втручається Ксанка.) не розумiємо по-їхньому?
   - Ти – мiсцевий, тобi краще знати.
   - Добре, завтра вiзьму в Юнуса пiдручник з мови.
   - До речi, Луїза таки дiстала дозвiл на проведення виставки й запрошує нас.
   - Авжеж, прийдемо … Гм, Ксанко, а ти хотiла б жити в Кримському ханствi?
   - Хiба що жiнкою хана.
   - От вже цi жiнки! А пам’ятаєш, як Остап Вишня писав, що Крим стане українським, коли заспiває нашi пiснi. От тодi все: «Спорiдненiсть культур i кришка! Без нiкоторого iмперiалiзму – на законнiй пiдставi!»

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Галичанка

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© elfiyka, 15-01-2008

Не сподобалось...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олександр Халва, 15-01-2008

Порада головному героєві

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 15-01-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Галина Михайловська, 14-01-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Камаєв Юрій Статус: *Історик*, 14-01-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72353506088257 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …